БУТИ ТАМ ДЕ ТРЕБА I КОЛИ ТРЕБА                Четверг, 28.03.2024, 11:55
Приветствую Вас Гость | Регистрация | Вход

МIСЦЯ СИЛИ i ГАРМОНIЯ ЭДИНОГО

убрати рекламу - клікніть зліва від банера "#CLOSE#" або зареєструйтеся

 

data-yashareImage="http://sofia.at.ua"


ГАРМОНIЯ ЭДИНОГО
Календар
«  Август 2013  »
ПнВтСрЧтПтСбВс
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Реклама сайту
  • Зробити сайт
  • Официальный блог
  • Програми для всіх
  • Світ разваг
  • Найлипші сайти Рунету
  • Кулинарні рецепти
  • Статистика

    Онлайн всего: 1
    Гостей: 1
    Пользователей: 0



    Форма входу

    Главная » 2013 » Август » 15 » МОНАСТИРИЩЕ: СВЯЩЕННІ ТАЄМНИЦІ СЛОВ'ЯН або МАТИ-ГОРА
    23:42
    МОНАСТИРИЩЕ: СВЯЩЕННІ ТАЄМНИЦІ СЛОВ'ЯН або МАТИ-ГОРА
     
    Є місця на нашій планеті, які притягують, ваблять своєю таємничістю. З давніх часів і до цього дня люди намагаються розгадати їх загадку. Але поки не знаходять відповіді на запитання: чим служили таємничі будови для наших далеких предків? І, напевно, істина не буде встановлена ніколи...
     

    Одне з таких місць знаходиться в сотні кілометрів від Кіровограда в Устинівському районі. Жителі навколишніх сіл зберігають про нього легенди і відчувають якесь благоговійне шанування, інтуїтивно відчуваючи чудотворність первісної давнини. А професіонали-історики воліють не помічати незручне й трудомістке для наукових досліджень місце, щоб в ході його вивчення не знадобилося змінювати багато чого в системі нині діючих історичних координат. Але від Монастирища (так називають його місцеві жителі) нікуди не подінешся...

    Руслан Стойчев: ПРОГРАММА РОДА или решение кармических задач

    Урочище Монастирище охороняється державою, як пам'ятник природи, проте, з багатьох причин не визнається рукотворний характер його створення.
    Автор не претендує на остаточність тлумачень і оцінок. Одне лише можна стверджувати напевно: це місце - унікальне, і для української культури означає не менше, ніж піраміди для Стародавнього Єгипту.

    Посеред широкого зеленого степу кам'янистий каньйон відкриває погляду дивовижну картину. У центрі величезна овальна (нині), а раніше - ромбоподібна скеля, яка з одного боку омивається річкою Інгул, з іншого обрамлена широким круглим амфітеатром. Колись навколо неї текли швидкі води Інгулу, а тепер він висох і колишній острів можна обійти навколо. Висота скелі - приблизно тринадцять, довжина - близько п'ятдесяти, ширина - близько двадцяти метрів. Північна, східна і західна стіни - прямовисні, південна - полога. Вся споруда вимощена величезними прямокутними кам'яними блоками і за формою нагадує зрізану піраміду з плоским верхнім майданчиком. Особливо вражають розміри кам'яних блоків. Виникає питання: хто і за допомогою яких механізмів вирізав ці брили, як пересував і складав їх? До речі, на аналогічне питання, щодо будови єгипетських пірамід, однозначної відповіді немає досі.

    Майданчик навколо будови, шириною близько ста метрів, вимощений великими білими каменями, вони за своїм складом значно відрізняються від матеріалу, з якого споруджений сам острів. При уважному огляді одного з таких каменів були виявлені сліди опалубки. Можливо, білі камені площі відлили з якогось архаїчного матеріалу? Пильніший огляд підтвердив цю гіпотезу. На деяких каменях біля підніжжя піраміди були виявлені відбитки чоловічих і жіночих ступень. 

    І, нарешті, про найзагадковіше - про прикраси споруди. На верхньому майданчику в різних місцях знаходиться безліч великих скульптурних брил, дуже виразних за формою. Минуло надто багато століть і навіть тисячоліть, вітер, вода, лишайники і час обточували камені. Проте вони зуміли зберегти схожість з міфічними тваринами. Науці відомі подібні скульптурні статуї древніх. Люди, що ще не опанували мистецтво ліплення, шукали характерні камені в природі, асоціюючи їх з тваринами чи людиною. Відсутні риси надавали камінню за допомогою неглибокого рельєфу або подряпин.
     

    Про Монастирище з покоління в покоління передаються легенди, які досі розповідають старожили. За однією з них у скелі заховані козацькі (або татарські) клади, а вхід у сховище знаходиться десь зверху, вихід - під водою посеред річки. "...на милій землі, десь на межі Великого Лугу, у Дикому Степу тече річка, яку характерники назвали Дружина Бога. На середині річки височить скеля - це Велика Мати!.."
     
    Деякі легенди пов'язані з місцевим паном Требіновськім, у якого була кохана - сільська красуня. Вона завагітніла і, уникаючи людських очей, на самоті жила в одній з печер Монастирища, як черниця в келії. Місцеві жителі розповідають також, що за гріх перелюбства на Монастирище відсилали черниць, де вони каторжною працею спокутували свій гріх.

    Руслан Стойчев: ПРОГРАММА РОДА или решение кармических задач

    Характерно, що в багатьох легендах фігурують саме жінки, які відмовилися виходити заміж або вчинили гріх перелюбства. Саме цей міф є основним в поширених в Україні легендах про Дівоч-гори, на яких вагітні або нездатні завагітніти жінки ізолювалися на якийсь час в особливих місцях під наглядом жриць-віщунок. Тут вони лікувалися травами, енергопотенціалом цих місць, здійснювали культові обряди.

    Шлях по білих каменях площі до підніжжя піраміди являє S-подібну фігуру з овалом скелі у кінці. Інакше пройти не можна: справа і зліва або болото, або чагарник, або скелясті уламки.

    Подібні спіралі, що чіпляються одна за одну, відомі нам в основному по орнаментам трипільської кераміки Подніпров'я. На початку ХХ століття археолог К.Болсуновський висловив думку про те, що спіраль передає образ змія. З часом ця інтерпретація стала звичною. В.Г.Збенович простежив зміну образу від вогнедишного дракона, що лякав, в ранньому Трипіллі до казкового крилатого змія, що об'єднує небо з землею в кінці ІІІ тисячоліття до нашої ери.

    В даному випадку на верхній майданчик піраміди можна потрапити лише з її південної сторони. Саме тут знаходиться деяка подібність сходів. Праворуч і ліворуч підйом супроводжують кам'яні брили. На одній з них примітивно, але чітко, як на дитячому малюнку, «продряпані» очі, ніс і рот. «Обличчя» цього створіння розміром у людський зріст. Його тіло також зігнуто латинською буквою S.
     

    Після такої знахідки виникає бажання більш уважно оглянути усі сходи. Серед найцікавіших знахідок: риба (або черепаха?) і... ноги, ймовірно, від відсутньої верхньої частини скульптури. Навкруги і внизу біля скелі безладно розкидані великі уламки каміння. Якби їх підняти і реконструювати, вийшла б ціла галерея древніх ідолів (мабуть молодшого і середнього рангів, якщо враховувати місце, відведене їм в пантеоні), здаються більш-менш однакового розміру і прямокутної форми. Виділяються два плоских овальних каменя - біля входу і трохи подалі. Довжина їх близько чотирьох метрів, ширина - близько двох. На одному з них і ще в двох місцях на скелі знайдені краплеподібні поглиблення однакового розміру, приблизно 25-30 см в поперечнику і сантиметрів 10-15 у глибину. Вони дуже нагадують посудини зі стоком. Оскільки, найвірогідніше, тут мали місце язичницькі дійства, на думку відразу ж приходять культові жертвопринесення. Одним з варіантів принесення жертви було перерізання найбільш великих кровоносних судин на її тілі і колективне споглядання витікаючої крові. В уявленні древніх саме в крові жила душа. Вбиваючи своїх ворогів, дикуни вірили, що їх богам потрібні душі жертв, а значить - їх кров. Ймовірно, саме для збирання її і створювалися ці посудини.
     

     
    Таких крапель-поглиблень - шість і розташовані вони по периметру острова. Ці ж скульптури є центром композиції верхнього майданчика споруди. Кожна з них, мабуть, зображувала якусь тварину і була спрямована в одну із сторін світу, будучи своєрідним компасом-покажчиком. Тварина, що дивиться на південь, дуже схожа на бика. Східний напрям асоціюється з левом. Образ лева, як вважають вчені, має арійське ведичне походження і символізує вигорілий під сонцем степ, відверту владу над просторами і силу. Два інших образи доки неясні.

    Руслан Стойчев: ПРОГРАММА РОДА или решение кармических задач

    Аналогічне чотирилике божество існує в давньоіндійській традиції. Приблизно в 250 році до нашої ери в місті Сарнатхе за велінням царя Ашокі була споруджена п'ятдесятитонна монолітна колона. Вона була увінчана капітеллю з чотирьох левів, що охороняють чотири сторони світу. Передніми лапами леви впираються в 24-спицеві колеса дхарни - колеса людської долі. Одночасно вони символізують і чотири першоелемента (вогонь, повітря, воду, землю), які виражені на колоні фігурами коня, лева, слона і бика. У нашому випадку тварини, обернені на північ і на захід, можуть бути слоном і конем.
     

     
    Подібні найдавніші скульптури та інші мегаліти (стародавні величезні кам'яні споруди) відомі в Європі з середини IV тисячоліття до нашої ери, що дає можливість приблизно визначити часові рамки створення піраміди. Тоді ж в IV-III тисячоліттях до нашої ери, в середньому Подніпров'ї і Подністров'ї існувала культура, звана в археології трипільською. Верховне божество трипільців також зображується на посудинах чотириликим. Академік Б.О.Рибаков писав з цього приводу: «Космічне божество дивилося своїми сонячними очима на південь і на північ, на схід і на захід... воно було воістину всюдисущим».

    В південно-західній частині Монастирища знаходимо також поглиблення зі стоком посеред великої плоскої кам'яної плити. Від неї до центру скелі тягнеться нагромадження каменів. Розгадка композиції стала б набагато доступніше, якби вдалося сфотографувати її з повітря.
     

    Уважніше розглядування каменів навело на припущення, що це зображення лежачої жінки. Довжина скульптури близько 15 метрів. На обличчі лінійно позначені ніс і очі. Подібний стиль зображення людського обличчя зустрічається все на тих же керамічних трипільських посудинах.

    Безсумнівно, тут мав місце культ матері, хранительки первісної общини, її «світового дерева». Община жила і дихала загальними радощами і негараздами, розвивалася. Росла від покоління до покоління. Нам багато відомо про заняття і побут, культові уявлення трипільців. Можливо, Монастирище було їх великим святилищем.

    Руслан Стойчев: ПРОГРАММА РОДА или решение кармических задач

    Але яке ж самоназва цього народу? Відомий сходознавець і культуролог Олександр Шокало вважає часом народження землеробської культури Подніпров'я V тисячоліття до нашої ери і називає цю культуру арійською...

    У ХХ столітті слово «арієць» закріпило за собою певне одіозне поняття, а принципи арійської духовної культури перекручені. Однак, арії (варіант - орії) - самоназва першотворців аграрної культури євразійського материка. Ймовірним місцем її зародження можна вважати середнє Подніпров'я і Подністров'я.
     
     
    У стародавніх трипільців-аріїв не існувало писемності. Всі знання і традиції передавалися усно і були записані лише в I тисячолітті до н. е. В середині II тисячоліття до н. е. арії розселилися на схід і на південь материка, створивши дві великі гілки: іранську і індійську. Індійські письмові джерела «Веди» найбільш повно і виразно донесли до нас основи арійської культури. В них зібрані гімни, магічні заклинання, уривки стародавніх міфів, опис релігійно-побутових обрядів і релігійних культів. Саме тут знаходимо опис давньоіндійського культового місця. Воно мало вигляд великої гори з широким жертовним майданчиком нагорі.

    Звичай молитися на вершинах гір є у багатьох давніх культурах. Такі «світові гори» були в будинку (вогнище), в поселенні (вівтар на центральній площі). Але з часом вони перестали задовольняти потреби великих громад. І тоді виникають міжплемінні і міжгромадні культові споруди, до яких, ймовірно, і відносилося Монастирище. Десь поблизу повинні бути сліди поселень.  

    На відстані приблизно кілометра від урочища знаходяться поселення Сабатинівської (XIV-XII ст. до н.е.) і Черняхівської (II-IV cт. н.е.) культур. Є поблизу і скіфські кургани (I тисячоліття до н.е.) Значить, принаймні, з середини II тисячоліття до н.е. тут селилися люди.


    «Світове дерево» громади виростало з міфічної «світової гори», у череві якої, за уявленням древніх, ховалася першопричина всього - «світове яйце». З нього походило все, і в нього йшло все після смерті. Храмова гора-матір асоціювалася з жінкою-матір'ю і «світовим деревом». 

    В центрі верхнього майданчика знаходиться напівсферична брила. Між майданчиком і брилою - щілина, шириною близько 40 сантиметрів, ведуча вглиб гори. Ніхто не наважується пролізти в печеру без спеціальних пристосувань. Але одне безсумнівно: порожнеча всередині існує.

    На жаль, до цих пір невідомі подібні археологічні пам'ятки на території України, але їх існування можна припустити. Академік Б.О.Рибаков в монографіях «Язичництво древніх слов'ян» і «Язичництво Давньої Русі» приводить опис таких жертовників більш пізнього часу, виявлених на території сучасних слов'янських держав. Він зазначає, що тема ця практично не вивчена і знахідки такого роду є випадковими. А тому подальше дослідження такого унікального спорудження, яким є Монастирище, поза всяким сумнівом, повинно послужити велику послугу історичній науці. Можливо, такі дослідження допоможуть заповнити наявні білі плями в наукових працях про розвиток людських цивілізацій.

    МІСЦЯ СИЛИ УКРАЇНИ ТА КРИМУ НА МАПІ БІЛЬШОГО РОЗМІРУ
     
    вирiшення кармiчних завдань i вихiд на мiсця Сили
    +7 (978)8543956, e-mail: 26206@list.ru, skype: Stalkrim
    РУСЛАН СТОЙЧЕВ

    СТРУКТУРА / ДОПОМОГА / ЗУСТРІЧ / ДІЙСНІСТЬ / ЗМІНИ / ТРАНСФОРМА / ЗВ'ЯЗОК

    Просмотров: 6024 | Добавил: tako | Рейтинг: 0.0/0
    Всего комментариев: 0