Моє життя - пісня,
моє життя - дорога.
Моє життя - те,
Що дається від Бога.
(Присвячується моїм друзям Каті і Сергію)
Сьогодні 28 березня 2013 року. Три попередні дні я провів зі знімальною групою РЕН-ТБ в Криму. Хочу поділитися з вами радістю і Любов'ю, в якій перебуваю сам і яка супроводжувала нас усі ці три дні (і супроводжуватиме завжди))).
Все розпочалося з дзвінка режисера "СЕКРЕТНИХ ТЕРИТОРІЙ" Катерини Давидюк в 20-х числах березня 2013. Подзвонивши мені, вона попросила сопровести їх до храму Сонця в передгір'я Ільяс-Кая (Ласпі, Крим). Я погодився і ось, 24.03.2013 вона і кінооператор Сергій прибули в Севастополь.
Буквально перед їх приїздом стояла тепла, 20-ти градусна сонячна погода. Але, як тільки варто було їм прибути, різко похолоднішало до 0 і випав сніг. Шторм на морі був просто жахливим. Дрібний дощ, що мжичить, супроводжував нас майже усі три дні... Але, це не заважало бути нам усім в прекрасному стані Духу і саме це допомагало нам упродовж усіх днів зйомки. А взагалі, все у буквальному розумінні нам сприяло в нашому Шляху і те, що погода погіршала ніскільки не заважало нам перебувати в радісному піднесеному стані. Адже погода могла бути (і мала бути) ) набагато гірша...
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
Спочатку Бог створив небо і землю. Земля ж була хаотична і порожня, і пітьма над безоднею;
і Дух Божий носився над водою. І сказав Бог: та буде світло.
І стало світло. І побачив Бог світ, що він хороший, і відокремив Бог світло від пітьми.
І назвав Бог світло днем, а пітьму ніччю. І був вечір, і був ранок: день один.
Ранком 25 березня в 9-00 ми виїхали в Ласпі, де залишивши автомобіль, стали підніматися до розвилки стежок на храм Сонця і Ільяс-Кая. Погода була хмарною, але м'якою і без вітру з опадами. Все було просто здорово. Піднімаючись по стежці неспішно, ми розмовляли про все, що було нам цікаво. Шлях був легкий, а бесіда - проста і гармонійна. А що ще треба людині в дорозі, як не спілкування і взаєморозуміння? Пам'ятайте? Що скорочує шлях? Бесіда ))
Так ми поступово, за дуже короткий проміжок часу досягли розвилки стежок і трохи піднявшись по схилу Ільяс-Кая вишли на майданчик, з якого відкривався вид на храм Сонця.
Піднявшись трохи вище, зупинилися і довгий час милувалися дивовижного виду, що відкрився, кам'яній "квітці", що розцвіла в Кримських горах. Хто і що створило це, який нелюдський розум утілив в камені пристрій, що діє і до цього дня на благо усього людства. Ці питання хвилювали не лише нас, але і співробітників НКВС і "Аненербе". Багато об'єктів є в Криму, непіддатливих розумінню нашого розуму. Ось приміром, в тій же частині Кримських гір, в Ласпінській долині, можна побачити величезних розмірів кам'яне "дзеркало", яке деякі називають "чашею з перлиною"...
Що, ви і зараз, побачивши подібне, стверджуватимете що це творіння природи? ))) То-то ж! А ми усе шукаємо під землею, вважаючи невідомі "Гоховські" піраміди єдиними цікавими об'єктами в Криму, залишками працивілізації, що передувала людству. Як же все-таки ми примітивно мислимо. А підніміть голови увись і побачите багато що з того, що ви шукаєте під землею...
Так само, до речі сказати і з пізнанням Бога у людини відбувається. Він Його шукає у зовнішньому світі, і не просто в зовнішньому, а на небесах, у височині, над собою. А Він перебуває в кожному з нас, в усіх неподільно... Що Його шукати там, вгорі, якщо обернувши свої погляди в глибину свого Серця, ви виявите Його там, в собі. А виявивши, усвідомлюєте взаємозв'язок Його з собою і Його прояви в усьому просторі, що оточує вас, і в собі теж.
Чи є сенс шукати те, що є вже у вас? Пам'ятайте? Хочеш сховати - поклади на видному місці )) Так і з Сущим. Він проявлений в кожному кварку, перебуваючому у вас і просторі, щооточує вас, в кожній його нескінченній частці, в кожній події, якою б ця подія не була - поганою або хорошою. Це тільки наш розум робить усі події і дії, що проявляються по відношенню до нас, хорошими або поганими. А вони ні ті, ні інші. Вони просто Є, як все в цьому всесвіті. І лише наш намір бачити їх такими робить їх такими. Пам'ятайте про це і ви завжди можете змінювати не лише своє відношення до навколишнього світу, але і відношення світу, що оточує вас, до вас ))
Але, залишимо доки наші обговорення і поринемо у світ прекрасного Криму, такого, яким бачу його я і яким прагну показати його іншим. Піднявшись по схилу гори Ільяс-Кая, ми вийшли з Катею і Сергієм майже до самої вершини, недалеко від якої паслося стадо гірських кіз. Сергій захопився зйомкою дикого козиного стада, а Катя весь цей час хвилювалася, але виду не подавала що треба квапитися, тільки намагалася себе відвернути від цих думок, розуміючи, що Сергій - особа творча і йому теж потрібний стимул для здійснення задуманого. Таким стимулом для нього мабуть стала зйомка кіз))
Ще дивовижнішим було почути від знайомого, що напередодні, за день до цього четверо хлопців піднялися на Ільяс-Кая і козел, ватажок стада (на знімку нижче) загнав їх на довколишнє дерево - грушу. До неї ми далі і пішли.
Я неодноразово зустрічався з цим стадом і завжди воно доброзичливо відносилося як до мене, так і до тих, що прийшли зі мною. Іноді - насторожено, але завжди - лояльно, без страху. А тут - агресія ))). Сказали, що троє довго на дереві сиділи )))
Кози і козли нас підпустили до себе і погодувавши їх печивом, підійшли до груші, що росте на горі, ствол якої закручений по спіралі. Такі спіралевидні стволи бувають у тих дерев, які знаходяться в енергоактивній зоні. Якщо не торкаючись до кори дерева (на гілках або його стволі) піднести руку, то можна відчути тепло, витікаюче від дерева. Так буває у будь-яку пору року, навіть коли тут мінусова температура і пронизливий "крижаний" вітер що збиває з ніг...
Це тепло виходить від дерева, піднімаючись по його кореневої системи з надр гори. Трохи далі можна виявити тріщину, що тягнеться по усій довжині гори до вершини, з якої також виходить тепле повітря. Простір же навколо самого дерева гаромнійний і тут завжди хочеться зупинитися і відпочити. Йти не хотілося, але час був у нас фіксований і ми вийшли на вершину.
Підійнявшись на вершину Ільяс-Кая обговорили можливі причини і місця проведення пошуку НКВс і "Аненербе" пошуку Граалю і Золотої колиски в Криму і визначили подальший шлях по Криму пошукової групи Барченко (якщо хто знає про що я))).
Нашу увагу на вершині гори притягнув "новодел" - малюнок на камені, якого в минулі роки там не було. Можна висловлювати різні домисли про призначення цього малюнка і його символіку (яка також мені не відома), тому, я вирішив попросити шановане співтовариство читачів мого сайту допомогти мені у визначенні можливого автора і символіки зображення у благих цілях. Достовірно відомо, що інформаційний образ зображення "працює" і хотілося б дізнатися що це і з чим пов'язано. Я можу висловити припущення, що це має відношення до ери, що настала, але хотілося б детальніше довідатися.
Загалом, якщо кому щось відомо про це, напишіть мені:
e-mail - 26206@list.ru, Skype - Stalkrim.
Телефони: +38 066 7610411, +38 068 1750439.
Буду вдячний за допомогу ))
Ну, а далі ми спустилися до храму Сонця і час, що ще залишився, перебували на його території. Катя до цього часу вже заспокоїлася і повністю розчинилася в гармонії його простору. Ми з Сергії, знімаючи "пелюстки" і простір усередині самого храму навіть деякий час не бачили її, не знали де вона. Потім вона повернулася до нас і відбулося саме інтерв'ю. Ну, або якось так. Я сам там десь "літав". У кожного був свій світ і своє сприйняття храму Сонця. Неможливо передати глядачеві те, чого не маєш сам, тому і Каті і Сергію просто необхідно було "злитися" воєдино з тим світом, що оточує в цю мить їх..., що вони власне і зробили, кожен по своєму )))
Спустившись з храму Сонця до траси Ялта-Севастополь, ми відправилися далі до менгирного комплексу в селі Родниковське (Скелі), де була продовжена зйомка об'єктів, що цікавлять нас, які виникли після катастрофи і припинення існування працивілізації. Вони (менгири, кромлехи і дольмени) були споруджені як технічні об'єкти, що балансують енергетику планети Земля і лише пізніше вже стали культовими і релігійними об'єктами, могильниками і іншими домислами нашої "історії".
Ми аж ніяк не маємо права засуджувати істориків і археологів, переконаних у своїй правоті, оскільки кожен по своєму прав і це факт. Кожен з нас відштовхується лише від тих образів і того досвіду, який був накопичений його розумом за роки життя фізичного тіла. Але, до Єдиного Банку Пам'яті доступ має не розум і не душа, а дух людини. І, якщо його дух спрямований до пізнання світу в усій його різноманітті, і якщо він приймає світ таким, яким той є, в той вирішальний момент - дух отримує більше. Дух стає не просто духом людини, а у цей момент є єдиним цілим з Духом Святим.
Іншими словами, непротивлення і прийняття пізнання у всьому дозволяє людині стати не просто людиною розумною, а стати єдиною з Творцем. При цьому Творець і людина єдині і єднання це відбувається в Дусі Святому. І в Дусі Святому людина в цілісності своїй тіла, душі і духу єдина зі всім навколишнім світом внутрішньо і зовні, оскільки прояв Всевишнього - є присутнім у всьому.
Отже, спустившись з Ільяс-Кая, ми відправилися далі в село Родниковське. Саме там знаходиться єдиний в Криму комплекс менгирів, що раніше складався з п'яти, а нині з двох, що збереглися з колишніх часів, з моменту установки, менгиров і ще двох, встановлених пару років назад за ініціативою организації "Туристичний актив Криму". Моменту установки цих двох менгиров слід торкнутися окремо, оскільки вони в даному випадку ніяк не впливають на процес взаємодії цього комплексу з енергоінформаційними полями планети.
Суть уся тому, що менгири, як технічні споруди ставилися в тих місцях, де знаходяться перетини силових ліній одного або декількох енергоінформаційних полів планети. Всього нині офіційно відомі 18 таких енергоінформаційних "сіток". У цьому місці має значення перетин декількох мереж, на місцях перетину ліній яких встановлені були свого часу центральний і чотири бічних менгира.
Помилковість установки немає сенсу навіть доводити хоч би з тієї причини, щгирами набагато більше, ніж між тим же центральним і двома встановленими знову в два рази. Орієнтація менгиров мала б бутихрестоподібною, на рівній відстані.А встановлені нині менгиры утворюють абсолютно іншу форму комплексу.
Ви запитаєте мене, звідки я усе це знаю? Знаю - і все. Це не важливо як і звідки, важливо, що мені це відомо. Так, я розумію, що при установці цих двох менгиров ентузіасти користувалися офіційним джерелом - записами археолога Н.І.Репнікова, Скельський, що описав, менгирний комплекс в 1907 році і що вказав, що їм було виявлено три менгири. Третій менгир був викопаний в 60-х роках ХХ століття при прокладенні трубопроводу, а четвертий був виявлений при цьому ж прокладенні в землі, будучи поваленим раніше. З цього виходить, що був і п'ятий, ніким не виявлений і такий, що досі лежить в землі.
Але, справа лише не в менгирних каменях, які сучасні люди використовують для лікування хвороб, потираючи об їх поверхню хворі місця тіла. Уся справа в енергоактивному потенціалі місця, в тому, що в таких місцях знаходиться приплив космічної (чоловічої) енергії в тіло планети. Саме для цього і встановлювалися свого часу менгири, як технічні споруди, працюючи антенами на залучення енергії з простору космосу в тіло планети і відновлюючи таким чином енергетичний баланс її енергополів.
Було примітним те, що у момент зйомок комплексу Сонце на заході торкнулося горизонту, а Місяць,що зійшов над горизонтом з іншого боку, на сході, були на одній прямій по відношенню до центрального менгиру. Немов Творець сам дав підтвердження у балансі чоловічого і жіночого начал і їх гармонійній взаємодії в полі менгирного комплексу. Я бачив це не сам. Це бачили і Сергій і Катя, і це не могло бути випадковістю, бо випадковостей - не буває. Все у цьому світі закономірно і послідовно. Послідовно було і наше прибуття до комплексу на заході видимого Сонця і сході повного Місяця. Чи не відмітно це?
На цьому і закінчився наш перший день подорожі по Криму і його місцям Сили, в течії якого було неодноразово помічено, що стан, в якому ми усі перебуваємо, - особливий, змінений. Але, як правило, людина, що прибула з мегаполісу не відразу може адаптуватися до довкілля і внутрішнього зміненого стану. До того ж, гості приїхали з конкретною метою - зйомки кінорепортажу і тому нелегко було перебудувати своє сприйняття світу. Але, як показує досвід, час все міняє. Змінилися і вони до кінця нашої подорожі. І Шлях цей був простий і гармонійний, як немов прожитий одна лише мить...
