Безхмарний сонячний день. Ми з вами знаходимось на Ангарському перевалі - 752 метри над рівнем світового океану. "Що ми тут робимо?" - запитаєте ви. А ми звідси почнемо подорож Південною Демерджі через гори Ельх-Кая (Кучерява Мар'я), Пахкал-Кая (Лисий Іван) та Північну Демерджі. "Чому звідси?" - запитаєте ви. Але ж найоптимальніший шлях. Зручнішого і барвистішого маршруту на Демерджі не знайти. А головне те, що ми звами відвідаємо одразу декілька місць Сили: на Ельх-Кая, Пахкал-Кая, Північній та Південній Демерджі, що гармонійно поєднуються між собою.
Є декілька способів проходження цього маршруту: короткий, середній та довгий. Є ще правда й четвертий, екстремальний:) - уздовж русла річки Джурла. Але ми цим маршрутом підемо не зараз. Там і місць Сили там немає, тільки краса пейзажу та безліч малих та великих водоспадів.
Ну та гаразд вже, повернемося до Ангарського перевалу і - в Путь!:).
Неподалік від поста ДАІ є автобусна/тролейбусна зупинка. За нею проходить гірсько-лісовий путывець, по якому ми ы підемо далі пішки. Ті, що відправиться зі мною на прогулянку, підуть коротшим шляхом. Ну, а якщо хтось вийде по цьому маршруту самостійно - краще йти по дорозі, нікуди не звертаючи з неї. Інакше безліч стежин вас зіб'є з пантелику і ви можете заблукати (через що втратите сили і час). Не одноразово переконувався: якщо не знаєш місцевості, але є дорога - краще йти по ній, а не шукати скорочену стежку.:))
Отже, дорога - вас, і стежина - нас, виведуть до пам'ятника, поставленого на честь будівельників дороги, від якого ми з вами піднімаємося вгору і зупиняємося н відпочинок на поляні, з якої відкривається вид на Чатир-Даг.
пам'ятна дошка на пам'ятнику будівельників дороги
Відпочивши, спускаємося з цього узгір’я і виходимо на розвилку. Від нас йде стежка наліво і дорога направо. Пійшовши по дорозі, ми вийдемо, минаючи Ельх-Кая, до перевалу між Північною Демерджі і Пахкал-Кая (чого нам робити не потрібно:) і тому ми вирушаємо з вами ліворуч, по стежці, що піднімається круто вгору по лісовому схилу. Нехай вона вас не лякає. Це хоча і найскладніше місце підйому на маршруті, але не так воно складне, яким здається. Через декілька десятків метрів стежка горизонтально вирівнюється і ми виходимо до скельного обриву, з якого відкривається вид майже на всю Алуштинську долину і відроги Північної і Південної Демерджі.
вид на Ангар-Бурун - одну з гір Чатир-Дага
Ось ми і почали свій підйом на Ельх-Кая або як її називають в народі - Кучеряву Мар’ю. Кучерява - тому, що вся вона поросла деревами і кущами (на відміну від Пахкал-Кая - Лисого Івана, розташованого по сусідству, на півкілометровій відстані).
Орієнтиром на вашому Шляху (для тих, хто йде самостійно:) буде дерево, що дуже нагадує будинок дядька Лісовика.
дерево на стежці до Ельх-Кая
Щоб вийти до основної точки нам необхідно від скельного обриву, на який ми вийшли, піднятися вгору по лісовій стежинці і вийти до майданчика, з якого відкривається ще більш дивовижний краєвид на околиці.
краєвид на Алуштинську долину з Ельх-Кая
Саме це місце нам і потрібно. З нього не просто відкривається прекрасний вид, це місце чарівне. Енергетика тут м'яка і плавна, вона огортає вас і наповнює...
Ніколи не можливо визначити, скільки ти провів в цьому місці часу. Він немов зникає. Здається, що пройшло всього хвилин 10, а не 25-30. Але нам треба йти далі і тому затримуємося ми тут ненадовго (але на стільки, на скільки нам це буде потрібно:). З майданчика стежинка стає гірничо-скелястою і піднімається вгору уздовж кам'янистого схилу гори. Тут треба бути обачнішими й обережнішими, оскільки легко поранитися об камені, якщо нога заковзає по них. Йдемо повільно і спокійно. Піднімаємося на самий верх хребта Ельх-Кая і просуваємось обережно уздовж схилу. Хоча, по моїх описах можна судити, що маршрут сам по собі складний, але це не так. Маршрут не складний, просто слід відразу приділити увагу обережності просування по гірських стежках. По цьому маршруту ходили люди з серцевою недостатністю і залишилися задоволені пройденим ними шляхом :)
Вийшовши на протилежний схил Ельх-Кая, ми бачимо на панорамі, що відкрилася перед нами, Пахкал-Кая і перевал, по якому ми підемо далі. У травні-червні на цьому перевалі цвіте чабрець, що запилюється лимонником. Саме у цю пору року я збираю тут чабрець, який потім заварюю в чай (разом з іншими травами) і беру його з собою на прогулянки. Хто вже бував зі мною на прогулянках, думаю, пам'ятають чай, що ми пили :) з чабрецем, м'ятою, лимонником, ялівцем, глодом, материнкою і шипшиною. Іноді ще додаю в чай і липу. Весь збір перемішується в різних пропорціях (визначаються "на око") при закладці збору в термос.
Спускаємося з Ельх-Кая по будь-якій стежинці (лівій чи правій), оскількі вони обидві потім зійдуться знову в одну і, пройшовши крізь густі хащі лісу, виходимо на покинутий плодово-ягідний сад - чаїр. Колись на кучерявій Мар’є було поселення, але воно було настільки старим, що від нього нічого вже і не залишилося. Люди, що мешкали тут, вирощували сади і з цього жили. Пройшовши через сад, ми виходимо на відкриту місцевість перевалу між Мар’єю та Іваном. Можемо зупинитися і, якщо дозволяє пора року, зібрати трави, або ж йдемо далі, уздовж схилу Пахкал-Кая, до початку стежини, по якій зможемо піднятися на його вершину.
вид на Пахкал-Кая з Ельх-Кая
На вершині Пахкал-Кая стояв раніше православний християнський храм в ім'я Іоанна Предтечі. Від храму залишилися лише зруйнований фундамент і кілька поховань з хрестами. Неподалік від Пахкал-Кая, на схилі Північної Демерджі, є печера, що називається печерою МАН (Малої Академії Наук), в якій виявлені солярні знаки і святилище. Але туди ми не підемо: там сиро і брудно, печера дуже глибока і підлога її в вологій глині. Спускатися в неї безглуздо і небезпечно майже в будь-яку пору року. Та й немає необхідності йти туди, тому що у нас мета - відвідування зовсім інших місць Сили, ніж древні культові святилища, взаємодіючи на рівні низьких вібраційних частот.
 місце розташування храму Іоанна Предтечи на Пахкал-Кая
відроги Північної Демерджі
Докладний опис цього місця є тут "Кучерява Мар’я та Лисий Іван", але я все ж ще раз опишу його в цій статті, але трохи пізніше. А доки ми відпочиваючи на вершині Пахкал-Кая і насолоджуючись краєвидом, що відкривається з нього, (якщо звичайно ж немає сильного вітру:), п'ємо чай або просто лежимо на траві :)
 вид на Пахкал-Кая з Північної Демерджі
Спустившись з Пахкал-Кая і пройшовши убік Північної Демерджі пару сотень метрів, ми виходимо на вигин дороги, з якої зійшли раніше. Перетинаємо її навпростець і піднімаємося по гірській стежинці, що петляє по схилу Демерджі. Деяким вона може здатися важкою, але все це ніщо в порівнянні з тим, куди ми потрапимо, піднявшись по ній. Можна не йти по цій стежці, а повернути на дорогу і пройти частину шляху по дорозі, але при цьому втрачається час на проходження шляху в два рази більше, ніж по стежці :) А нам ще треба багато чого встигнути пройти і побачити. Піднявшись по стежці на найближчий край південних відрогів Північної Демерджі, ми можемо тут нарвати лимоннику, якого просто навалом завжди.
стежка від Пахкал-Кая до відрогів Північної Демерджі
Йдемо уздовж відрогів до самої верхньої їх точки. Саме там і знаходиться потрібне нам місце Сили. Врахрвуючи те, що ми пройшли не простий шлях, ми тут можемо зупинитися на відпочинок, медитацію чи просто чаювання й обід :)
південні відроги Південної Демерджі
Неподалік, трохи нижче (як я вже писав в іншому посту) є майданчик, на якому викладені кам'яні круги (лабіринт). Повторюватися не буду, тому, щоб дізнатись мою думку про це місце, загляньте сюди.
кам'яні круги лабіринту на Демерджі
Є на Північній Демерджі і не дуже сприятливі місця, через які нам так чи інакше доведеться пройти. Але нехай вони вас не лякають, тому що ми захищені від їхнього впливу доти, поки самі не повіримо в те, що вони можуть нам шкодити:). У цих місцях створюєтсья враження, що в тебе паморочиться в голові і потужна воронка засмоктує тебе всередину себе. Що б не відволікатися, необхідно дивитися під ноги і все буде ОК. Коли проходитиме, я покажу вам ці місця, а для тих, хто піде самостійно, скажу, що ці дві вирви розташовані неподалік. Пройшовши повз круги їх каменів і звернувши з дороги на стежку, що петляє уздовж скелястого схилу, ви побачите розлам кори, навколо якого по скелях ростуть кримські сосни. По своєму станом зрозумієте, що це ТЕ САМЕ місце, що я описав тут.
Ну, а зараз починається саме цікаве. Я мало кому розповідав про це, але ось прийшов час описати це не тільки своїм гостям, але і всім читачам :)
Особливість цього місця не тільки в його Силі, але ще й в тім, що в просторі Криму є те, що я називаю "просторовими пірамідальними структурами". Я не зможу зараз досить повно описати що собою являє подібна структура, але приблизно – буду намагатися. По-перше, сприйняття даної структури індивідуально, тому опис її буде неповноцінним. Кожен бачить, відчуває і розуміє її по-своєму, відмінно від іншого. Виглядає вона, приблизно, як кубик Рубіка, розміщений в просторі одним кутом вниз, а іншим - вгору. Таким чином виходить, що ми бачимо дві пірамідальні фігури конусами в різні боки, що мають по чотири сторони і кута. Одна пірамідальна фігура обертається за годинниковою стрілкою, а інша - проти.
При цьому, вони знаходяться не просто в постійному русі, а немов велетенський кубик Рубіка збирається кимось невидимим в різні комбінації. Це складно описати - легше побачити і зрозуміти самому :)
Комбінації цієї структури складаються залежно від того, що відбувається у формованому нею полі. Від піраміди в різні боки розходяться декілька каналів-ниток: до вершин Айю-Дага (Ведмідь-гора), Роман-Кош (Бабуган), Еклезі-Бурун (Чатир-даг), Пахкал-Кая, Північна Демерджі (де знаходимося ми), Південна Демерджі. І всі ці місця через цю структуру пов'язані з точкою, розташованою в трьохкилометровій зоні від узбережжя Алушти.
Можу сказати, що такі структури є в різних частинах Криму: Балаклаві, Херсонесі, Байдарській долині... Кому буде цікаво - той зможе відвідати ці місця і сам розбереться в тому, що вони для нього означають :)
Ну, а щоб побачити все це самостійно, необхідно просто закрити очі і дивитися крізь своє Серце, як через призму... і Істина вам відкриється. Важливо не те, що ви побачите цю структуру, а те, що отримаєте при сонастроюванні з нею :)))
Далі ми підемо з вами уздовж схилу Північної Демерджі і будемо проходити дивні місця: вивітрені скелі, немов колись стояли будинки і їх зруйнували, і не відновили. Вийдемо ми знову на дорогу, по якій і потрапимо до перевалу-сідловини. А ось з неї ми уже підемо (в залежності від того, як будемо себе фізично й емоційно почувати) по одному з трьох маршрутів) - або вниз по лісовій дорозі і вийдемо через годину на трасу Лучісте-Алушта, або до вершини Південної Демерджі, або - до водоспаду Джури, а від нього підемо по частині Великого Шовкового Шляху, що проходив по Криму в древні часи - східній стежці Південної Демерджі, й обігнувши гору, спустимося в селище Лучісте, звідки і вирушимо на автобусі додому :)
загадкові вивітрювання
Ну що? Підемо далі, друзі?
Ось ми і спустилися до сідловини. Від неї відходять в декількох напрямках стежки і дороги. Яку з них нам слід вибрати?
сідловина між Південною та Північною Демерджі
Ми можемо думати, що наше відвідування місць Сили на Демерджі закінчилося, але це буде не вірним. Так, ми відвідали з вами найбільш сильні точки, але є й інші, взаємодіючі на інших, нехай і більш низьких, але близьких нам, частотах:) По дорозі, яка йде до нас, ми прийшли сюди, праворуч підемо - спустимося через годину-півтори до дороги і вирушимо додому. Ліворуч підемо - вийдемо до водоспаду ріки Джурли, а від нього підемо по східній стежці - частині Великого Шовкового Шляху. Ну, а якщо вирушимо прямо (назустріч собі), то потрапимо на вершину Південної Демерджі, звідки спустимося прямо в долину Привидів, а через неї - у Лучісте.
Усі три напрямки цікаві і пізнавальні. Відмінність їх лише в фізичній підготовці тих, хто по них слідує:). Найлегший - це спуск по гірсько-лісовій дорозі до озера і вихід до дачних ділянок у шосе Лучісте-Алушта. Більш складний - через водоспад Джурли зі спуском по східній стежці в Лучісте. Самий складний - з підйомом на вершину Південної Демерджі і спуском у долину Привидів. А от яким вирушаємо - обирати будемо на місці :)
Не стану описувати легкий маршрут спуску. Він увесь йде по гірсько-лісовій дорозі і зовсім безпечний і не стомливий. Опишу два, що залишилися. Почнемо з повороту на Джурлу.
Звернувши на перехресті доріг і стежок наліво, ми потрапляємо з вами через якийсь час до озера, що наповнюється джерельною водою. Влітку воно трохи підсихає, але все таки залишається досить повним, що б можна було в нім викупатися в жару. Можна купатися і тут, але все таки краще вже дійти до невеликого водоспаду, що знаходиться трохи нижче.
водоспад річки Джурла
Ну а від водоспаду, через сосновий бор, ми спускаємося вже до східної стежки, по якій і вийдемо в Лучісте.
Що ж до маршруту через Південну Демерджі, то це хоч і стомливий, але дуже цікавий шлях. З розвилки/перехрестя доріг ми піднімемося вгору по схилу і вийдемо до вершини гори.
 вид з вершини Південної Демерджі
Нагулявшись і надивившись вдосталь, ми спускаємося по одній і стежок з вершини Південної Демерджі,
голова Єкатерини
...і входимо в зачароване царство долини Привидів.
 монах
 прибульці
 верблюд
долина Привидів
Ну, дорогі друзі, щасливої дороги! І.., до зустрічі :))
|
