Невеличке село Кулевча у Саратському районі Одеської області за останні кілька років набуло широкої популярності серед православних України, Молдови і Росії. Щотижнево сюди приїжджають люди, щоб своїми очима побачити дива, що відбуваються у Свято-Миколаївському храмі. Багато парафіян, побував тут лише раз, потім ще приїжджають у Кулевчу. Чим же так притягує людей звичайний сільський храм?
Село Кулевча знаходиться в 120 км від Одеси, у Бессарабії, неподалік від українсько-молдовського кордону. Нібито недалеко - а як на іншу планету потрапляєш. З міського шуму і суєти - у неспішний, тихий світ. А сама церква, оточена клумбами і квітами, взагалі здається якимось райським куточком. Настоятель храму отець Павло просто і дохідливо пояснює найскладніші уявлення, які, мабуть, постійно будуть предметом суперечки між людьми віруючими та атеїстами: хто створив світ і все суще у ньому? як жити, приймаючи без гіркоти все труднощі та випробування, не втрачаючи віри? як навчитись відрізняти добро від зла?...
Батько Павло докладно розповів про дива, що відбуваються у Свято-Миколаївському храмі у останні з початку 2000 років.
У дворі храму встановлено уклінного хреста з розп'яттям, який і є першим "кулевчанським дивом". По суті, сам хрест виявляеться підніжжям великого хреста, який незримо охоплює всю Україну. Справа у тому, що він є одним з чотирьох уклінних хрестів, які встановлено по чотирьох сторонах України. Один хрест - під Чорнобилем, один - в Кулевче, один - у Старому Почаєві (читати статтю "Почаїв: слідами Богородиці - Лавра, скит та уклінний хрест"), один у Харкові, на місці катастрофи імператорського поїзда.
Усі хрести було зроблено з мореного дуба, якому понад 1300 років. Якщо поєднати ці населені пункти на мапі України, у яких встановлено чотири уклінні хрести, то виявиться, що географічні точки знаходяться прямо навпроти одна одної, і на мапі сформується прямий хрест, який "покриває" всю Україну. І цього ніхто не робив спеціально!
Самі хрести були вставлені протягом півроку. Але задовго до цього до сліпий черниці Віри з Києву приїхав для розмови інший чернець - Іван. Вона сказала: "Тобі є від Пречистої послання, щоб встановити чотири хрести з чотирьох сторін України". І назвала чотири населених пункти. "Якщо ти це зробиш, ти зробиш велику справу". Іван, для підтвердження, що це дійсно благословіння Богородиці, поїхав до свого духовного наставника, який живе на Уралі, - 122-літнього старця. Старець помолився у вівтарі і сказав: "Це велика справа". Тобто підтвердив слова матінки Віри. Потім Іван поїхав у Одесу, ще до одного старця, щоб запитати його думку і його благословення. Той теж помолився і сказав: "Це велика справа". Три людини, не знайомі між собою, сказали одні й ті ж слова тричі. І тоді Іван, вже ні в чиму не сумніваючись, почав цю велику справу. Знайшлися спонсори, які допомогли зробити хрести з мореного дуба, привезли і встановили їх на місцях.
У веруючих не прийнято цілувати обличчя і руки Господа, а тільки ноги. Якщо подивитися на той великий хрест, який сформували ці чотири точки на мапі, то перший уклінний хрест - вершина великого хреста - знаходиться у Чорнобилі, куди прочанам потрапити складно. Друга точка - Старий Почаїв у Тернопільській області - розташований у трьох кілометрах від знаменитої Почаївської Лаври, куди приїжджають тисячі людей. Але про це хресті вони нічого не знають - він як би захований край старого дерев'яного храму, де колись молився і помер Іов Почаївський. Це святе місце знаходиться у тіні, так само і під Харьковом - біля храму, збудованому на місці катастрофи 19 жовтня 1888 року поїзда, у якому знаходилися імператор Олександр III і його дружина Марія Федорівна з дітьми. У страшної катастрофи було травмовано багато людей, кілька десятків людей загинуло, але цар і його родина не постраждали, вийшовши з-під страшних уламків неушкодженими. Порятунок імператорської сім'ї було названо дивом, від чого була радість серед громадян. На місці катастрофи було збудовано храм Христа Спасителя і каплицю Спасу Нерукотворного. У часи Великої Вітчізняної войни храм та каплиця постраждали. Каплиця простояла більше 50 років без купола і тільки невдовзі була відреставрована. Туди на богослужіння приходить не дуже багато народу. Так що третій хрест теж ніби-то як захований.
Четвертий хрест встановлено в Кулевче. І люди тут бувають майже кожен день, а у суботу, коли служиться молебень, до 600 людей приходять і прибувають з усієї України, з Молдови, Росії - і всі підходять до цього розп'яття, яке символізує підніжжя великого хреста, поклоняючись йому. В шахти, де було встановлено основи чотирьох хрестів, було закладено по одній цеглі із зруйнованого храму Христа Спасителя, що стоїть на місці катастрофи поїзда у Харкові.
Сам Свято-Миколаївський храм в Кулевче не дуже великий за розмірами, але теплий і затишний, в якому не покидає відчуття абсолютного спокою. Так буває, коли опиняєшся дома після довгої подорожі. 
Отже, ще одне диво - лілії, які квітнуть на зрізаних засушених стеблах, поміщених в ікону Казанської Божої Матері. Ікона відкривається раз на рік - після Великодня у п'ятницю. Люди приносять лілії зі своїх палісадників, і кладуть їх на підвіконня. До 12 часу ці квіти освічуються, потім ікону відкривають, торішні квіти виймають, а кладуть нові, свіжі. З часом нижні кінці зрізаних стебел засихають, а верхні продовжують рости, звиваючись вінцем біля ліку Богоматері, пускають бутони, що розпускаються на свято Святої Трійці. Після цього на сухих стеблах унизу проростають нові білі луковиці, а з них - молоді зелені листочки, які не в'януть цілий рік - до наступного Великодня. Незважаючи на те, що це свято здвигається за календарем, квіти завжди його чекають. Потім їх, як святиню, роздають парафіянам.
- Вчені ботанічних садів Києва та Одеси вже багато років вивчають це диво. Кілька квіточок забирають із собою, решта опечатується у храмі на інших іконах. Вони кажуть: "Якщо рослини будуть рости однаково, то це природне явище. Якщо тільки у храмі, а у нас у лабораторії загинуть, значить, в храмі є якесь невідоме біополе. Але якщо загинуть і в храмі, а будуть квітнути тільки у ікони і на іконі - значить, це що-то науці зовсім не зрозуміло". Так і відбувається - квіти залишаються живими і квітнуть тільки на іконі і в іконі.
У центрі храму - велике розп’яття Ісуса Христа, яке вже п'ятий рік мироточить. Причому, рясно тільки у п'ятницю, суботу та неділю, коли у храмі йде служба. А з понеділка струмочки присихають, і залишаться лише 2-3 струмочки.
А на іконі Великомученика Георгія (Победоносца) та Пантелеймона Цілителя при реставрації побачили ще диво: коли відкрили скло, на склі залишилося зображення ікони. І це віддзеркалення не пропадає. Таке явлення спостерігається і в деяких храмах у Росії, а також у Київському Введенськом монастирі, де є ікона Божої Матері "Прізрі на смиренність". Столичні вчені, які належать до різних галузей науки, у тому числі криміналісти, досліджували це диво і прийшли до того, що воно має надприродний характер.
В кулевчанскому храмі також мироточить ікона Касперовської Божої Матері. А від з іконою Іверскої Божої Матері почали відбуватися дива, коли вона ще належала одній з прихожанок - просту сільську ікону - образ Богоматері почав кровоточити.
Коли привезли у храм і подарували цю ікону, ми запросили судлікэкспертів з Одеси, щоб вони встановили, з чого складається те, чим покрита частина ліка Богоматері. Вони зробили висновок, що "об'єкт, надісланий на дослідницьтво, визначити не має можливим". Це означає, що у природі такого явища не існує. Але, вони знайшли у складі цфєї речовини багато заліза. Причому, у тої ж кількісті, як і в миро на іконі Касперовської Божої Матері. І знову загадка. Зрозуміло, чому у першому разі місце червоне - адже у ньому є наявність заліза (залізо фарбує кров у червоний колір). Але чому тоді миро не червоне, адже кількість заліза однакова? І, до речі, кровоточити перша ікона почала в той же час, що й замироточила ікона Касперовської Божої Матері.
Ось таки дива відбуваються в Кулевчанському сільському храмі.
|
