Наш маршрут розпочнеться з місця, що раніше шанувалося у православних греків, що мешкали в селищі Масарда. Так, саме так в древні часи називали Массандру. Назва цього селища сходить ще до тих часів, коли до греків на цій території в період з 2 століття до н.е. по 2 століття н.е. мешкали таври. Про тавра відомо не так вже і багато. Розмовляли таври на древній мові - санскриті, яка споріднена нашій російській мові. На санскриті записані давньоіндійські Веди. Але це окрема історія. Ми ж вирушаємо з вами назустріч своїм предкам, просити допомоги у них і надати підтримку нам в цей важливий для нас період.
Прямо над Массандрівським палацом знаходиться вихід скельних порід, на який мало хто звертає увагу з відвідуючих сам палац. Саме у цих скелях, вище Массандровського палацу і розташовувався раніше чоловічий монастир Іоанна Предтечі...
Не доходячи до входу в палацовий сад піднімемося по ледве помітній стежині вгору по схилу передгір'я і вийдемо до скель, серед яких петляють стежини і видні напівзруйновані кам'яні східці...
Одного разу, моя знайома запросила мене оглянути скельне нагромадження, усередині і навколо якого вона виявила велику кількість кам'яних східців. Цікаво, що усередині скельної печери було виявлено деяку подібність вівтаря з висіченим в нім з каменю хреста. Біля кам'яного хреста видно сліди воску від свічок, залишених прихожанами...
Мене зацікавило це місце і намагаючись відшукати інформацію про нього я підняв на ноги усіх, кого зміг, перерив купу джерел і дійшов висновку, що це місце має відношення до древнього грецького монастиря святого Іоанна Предтечі, що стояв тут раніше, до 1778 року. У 1778 році православне населення Криму було виведене унаслідок передачі Кримського півострова імперії Османа. З цієї причини цей і багато інших православних монастирів прийшли в запустіння, а велика їх частина була зруйнована татарами.
Монастир був досить великий і мав багато обставлений храм Різдва Іоанна Предтечі, шанований серед місцевого православного населення через те, що з-під вівтаря храму виринало цілюще джерело. В день пам'яті Іоанна Предтечі все православне населення навколишніх поселень збиралося біля нього на щорічний ярмарок.
П.Сумароков, який відвідав Крим в 1799 році, та М.Броневський в своєму "Огляді Південного Берега Тавриди в 1815 році", описуючи свої враження про Крим, в Массандрі відзначали тільки ці прикмети старовини. Сумароков писав, що серед руйнувань на збережених "дверях церкви помітні лики, всередині залишилися півкруг для вівтаря, чотири арки, посеред храму витікає джерело, а високі дерева навколо означають сліди огорожі". За словами Дюбуа де Монпере, серед цих великих горіхових дерев знаходився самий величезний і старий на всьому Південному березі Криму віковий дуб.
джерело храму Різдва Іоанна Предтечі
Броневський більш детально описує це місце: "В чотирьох верстах від Ялти оглядали ми залишки грецького монастиря Св. Іоанна. Стіни церкви розвалюються, все інше розпалося в купу каміння і тільки у півколі, де був вівтар, помітні ще лики святих. Час і татари пощадили лише одне, що знаходиться перед храмом, прекрасне джерело, яке настільки рясне водою, що, вириваючись із землі, б'є вгору фонтаном і збігає струмком. Пісок кипить на дні, а вода чиста, мов кришталь, холодна, як лід". Це джерело називалося Ай-Ян - святий Іоанн, в ім'я якого була побудована древня церква ("Різдва Іоанна Предтечі"). Вода в джерелі вважалася святою, і упродовж всього XIX століття до цього джерела стікалися паломники.
Піднявшись на скелі і оглянувши кристальний простір гір і Массандрівського палацу, ми сходимо вниз і идемо оглядати територію палацу, його сад і інші пам'ятки. За бажанням можна відвідати сам палац і ознайомитися з його внутрішнім убранням. Але, наша чергова мета - це не відвідування палацу :), а повернення до себе. І для цього нам знадобляться два дерева, що ростуть перед палацом. Це велетенські секвої рідкісної форми і кольору. Їх широкопірамідальні форми прекрасно гармоніюють з навколишнім ландшафтом. Вік цих дерев нікому не відомий, але за розміром ствола можна судити, що вони тут вже дууууже давно, як мінімум декілька сотень років. Завдяки високій відмітці ділянки і "розкритому" плануванню зеленого простору з майданчика у палацу і від партеру відкривається прекрасний вид на безмежні простори моря, Ялтинську затоку і гірський ланцюг, що височіє над нею, з вершиною Ай-Петри.
Це два дивовижні дерева. Ліворуч, більше - чоловіче дерево, а справа, трохи менше - жіноче. Підходити до них для спілкування необхідно в наступній послідовності: спочатку, для очищення себе - до жіночого (справа), а потім, для наповнення і відновлення - до чоловічого (ліворуч). Коли стоїш біля жіночого дерева, то можна відчути, як від нього виходить ледве відчутна прохолода. Це дерево забирає на себе ваші проблеми і очищає вас на усіх трьох рівнях (фізика, енергетика, інформація) своєю дією. Постоявши біля нього стільки, скільки хочеться, ми підходимо до чоловічого дерева. Від цього дерева вже віє не прохолодою, а навпаки - теплом. І воно немов притягує до себе, хочеться доторкнутися до нього, пригорнутися усім тілом і затамувавши подих перебувати в такому стані вічно...
Далі ми сходимо вниз по сходах і йдемо до середини поля, де стежина згортає наліво і відводить нас до лісу. Дійшовши до найближчого дерева, біля якого стоїть лава для відпочинку. Але ми ігноруючи лаву, проходимо повз неї і йдемо углиб лісової гущавини. На знімку ми бачимо місце, обведене чорною лінією. Саме туди нам і треба йти...
Повернувши трохи праворуч і далі пішовши по стежці, ми виходимо до невеликого узвишшя, на якому росте велика сосна Палласа (корабельна, щоглова сосна). Ми прийшли. Піднявшись на узвишшя, ми виходимо на невелику галявину, на якій видно сім великих таврських ящиків - кримські дольмени. Від кавказьких вони відрізняються лише зовнішнім виглядом. Але, за призначенням, кримські дольмени є такими ж портальними точками, як і їхні кавказькі побратими.
 
На цьому знімку нам видно лише один дольмен. На вершині їх (як я вже розповідав) сім - по числу наших Енергоцентрів. Немає необхідності заходити в кожен дольмен окремо. Місце вже саме по собі гармонійно. Все, що нам потрібно - це знайти місця, зручні для відпочинку...
Наша подорож тільки починається... Вирушаємо в дорогу до рідних берегів :)
Скільки пройшло часу з моменту приходу на полянку? Це важко визначити, тому що час тут має свої закони, не підвладні зовнішньому світу. І, хоча нам видно той самий зовнішній світ, для нас він знаходиться там, вдалині, немов за склом. Тут же все йде по іншому...
|
