Є в гірському Криму дивовижне місце. Між долинами річок Кача і Бельбек на висоті близько 500 метрів над рівнем моря знаходиться невелика гірська улоговина.
Тут в Середньовіччі знаходилося поселення і фортеця Керменчик, яка розташовується на однойменній горі над однією з правих приток Бельбека над селом Високе. Сама фортеця розташована в напівкілометрі від сіла на скелястій піднесеності на висоті більше 700 метрів над рівнем моря. Довжина оборонної стіни більше 230 метрів, з півдня знаходилася башня-донжон. Розкопки в зміцненні до теперішнього часу не проводилися, проте воно нічим не виділяється серед численних замків-притулків цього ж періоду.
Вражає в цьому цікавому місці абсолютно інше. На відносно невеликій території в околицях Керменчика і сусіднього села Лакі (нині не існуючого) тільки візуально без проведення розкопок ще сто років тому можна було розрізнити залишки 14 церков і каплиць. Храми були побудовані всюди: на вершинах гір, біля підніжжя пагорбів, біля джерел.
"В околицях Керменчика і тепер відомі розвалини одинадцяти церков; дев'яти збереглися і назви: Трійці, Косьми і Даміана, Феодора Тирона, Феодора Стратилата, Успіння Богородиці, Євфімія, Іоанна Предтечі і Максима. Звичайно, усе це маленькі церкви, від яких більшою частиною збереглися тільки ледве примітні розвалини; але все таки я не знаю в Криму ніде нічого навіть і близько подібного! - із здивуванням писав відомий крммознавець А.Бертьє-Делагард в роботі "Керменчик - Кримська глушина", що побачила світ в 1898 році. - Якщо додати три церкви в Лакі, то на просторі не більше чотирьох верст виявиться чотирнадцять церков".
Головною церквою Керменчика була церква "Святої Трійці", що розташовувалася в центрі середньовічного села. Бертьє-Делагард, що залишив її короткий опис, пише, що "вона представляє рідкісне, майже єдине явище в Криму".
"Побудована вона дуже добре, з великого штучного каменю, в три кораблі, колись перекритих зведеннями і навіть маленькими куполами; кораблі розділялися двома рядами восьмигранних колон, з яких одна ще стоїть на місці", - пише дослідник.
Поруч знаходилася Свято-Феодорівська церква, можливо присвячена Феодору Гаврасу. У храмі зберігався древній образ цього Святого, вивезений в 18 столітті під час депортації кримських греків. У 19 столітті церква була перебудована новими жителями села, а в 50-х роках 20 століття зруйнована.
Руїни ще одного храму - "Успіння Богородиці" шануються місцевими татарами в якості могили невідомого азиза - святого.
Проте підготовка експедиції в околиці Керменчика зустрілася з проблемою у вигляді загонів партизан, що знаходили притулок і підтримку серед місцевого населення.
Ймовірно, в якості заходів по забезпеченню безпеки експедиції було вирішено знищити село Лакі, жителі якого підтримували партизан. 23 березня 1942 року село оточили німці і карателі з добровольчого татарського батальйону. Жителі села були убиті або інтерновані в інші населені пункти, усі будівлі в селі спалені, зберігся тільки храм святителя Луки.
Це храм, названий в честь Св. Євангеліста Луки, розташовується між селами Високим і Верхоріччям у Бахчисарайському районі Криму в найкрасивішому місці на підвищенні між двома мальовничими невисокими горами-пагорбами заввишки близько 500 м, поблизу перехрестя доріг, що йдуть від села Верхоріччя до Високого, від села Високого до сіл Машино і Кудріно, і від села Високого до села Передущільного, причому поблизу перевалу усіх цих доріг.
З цих двох гір над храмом можна оглядати види на знамениті печерні міста Криму на горах: Тепе-Кермен і Качи-Кальон, що знаходяться поблизу м. Бахчисарая з одного боку і на гори Чатир-Даг і Чорну з пониженням між ними, - з іншого боку. Ближні околиці храму обмежують гори Каятепе і мальовнича двогорба гора, під якою знайшло прихисток село Високе.
Подорожньому або туристові, що йде з боку Верхоречья, храм відкривається абсолютно несподівано. А з деяких напрямів він так ховається в заростях буйних дерев і кущів, що його просто неможливо вдало сфотографувати. Поряд з ним ростуть бур'яни, колючки і кропива, що зростають навіть вище за людський зріст, якщо їх вчасно не скосять!
Підходимо до храму з боку зруйнованої вище башти дзвіниці. Над входом напис по-грецьки: "E-T-O-SIGMA 1904" (РІК 1904)
Вище за цей напис на півколі - інший: "N-A-O-SIGMA T-O-Y A-Г-I-O-Y К-A-I
E-Y-A-Г-Г-E-Л-I-SIGMA-T-O-Y Л-O-Y-K-A" (Храм Святого і євангеліста Луки).
І ще вище - третій, довший і такий, що зберігся гірше, але який фахівці очевидно розібрати можуть.
На храмі є відмітки висоти "+1.00" на висотах 1 метр від підлоги, значить, археологи тут колись були і щось вже вивчали. Храм, звичайно, спаплюжений всякими написами, але не занадто.
УСЕРЕДИНІ ХРАМУ - ДИВО!
Дзвіниця збереглася тільки до башти; ліворуч і праворуч від неї бічні кімнати (підійшли б для сповіді). Багато каменів валяється біля входу і усередині храму. Можливо, при відновленні можна буде використати частину їх. Стіни з каменю покриті штукатуркою; подекуди видно розписи по ній.
Основний купол храму в цілому вистояв, тільки подекуди невеликі дірки.
І диво! Збереглися зображення ангела, лева, намічаються зображення тельця і орла на пилонах храму: атеїсти їх залишили, оскільки не зрозуміли, що вони означають.
Але саме більше диво, доконане по Божій волі: видно контурні зображення Євангелістів у вигляді старців, настільки глибокі "закарбовані" в штукатурку, що вони залишилися, попри те, що один з шарів штукатурки, а саме самий верхній, зовнішній, з розписом, був зідраний. Тільки на місці євангеліста Луки штукатурка зідрана повністю до каменю, і вже нічого не видно взагалі. Рука атеїста, ведена людиноненависником - ворогом роду людського особливо скребла це зображення, напевно тому, що саме на честь цього євангеліста названий храм.
Обов'язково варто своїми очима переконатися в "знаменні", яке дарував в розраду нам Господь. Чи може фарба так глибоко проникнути в штукатурку, можливо, на декілька сантиметрів в глибину?
У вівтаря збереглося облицювання і частина штукатурки з розписом по ній, на якій видно нехитрий візерунок. Над пилонами купол починається не відразу, а є ще кругла вежа з 8-а вікнами і 8-а просторами між ними, де знаходилися, очевидно, ікони.
У вівтарі і у бічних прибудовах валяється багато каменів. Купол і стеля притвору викладені жовтим пористим каменем, а стіни храму складені з каменю скельної породи.
|
