УКРАЇНА - вона не лише на Землі... Є й інша, Небесна Україна, котра дивиться в наші душі мільйонами галактик та міріадами зірок. Вона була, є і буде завжди, поза Простором і Часом. І майбутній Вітаполіс, - Місто Життя, Оселя Життя, стане початком ВЕЛИКОГО ЗОРЯНОГО МОСТУ людства.
Ці рядки належать письменнику та поету Олесю Берднику, ідейному організатору створення Української Духовної Республіки, аналог якої описав у своїй "Горній Республіці" Григорій Сковорода. Цікаве інтерв’ю з О.Бердником.
Завжди є надія на відродження духовності в душі кожного з тих, хто відвідав це тихе і благословенне місце...
У дивовижному місці, на одному з пагорбів села Витачів знаходиться частка Української Духовної республіці Олеся Бердника. Саме до неї ми прямуємо на початку нашої прогулянки. Стародавня назва самого села звучало не інакше як Витичів, тобто "витик", "істок". Хоча, саму назву вчені зводять до скандинавського "віта" - вогонь. Але це вже зовсім інша історія...
Витичів розташовано на правому, високому березі Дніпра, з якого відкриваються безкінечні далі. У гарну та ясну погоду видно золоті куполи Києво-Печерської Лаври і Канівські багатоповерхівки. Але, найголовніше - це дивовижний Дніпро, який несе свої тихі води в казкову далеч. Води, в яких хмари бачать себе як в дзеркалі всесвіту, і ми бачимо світ котрий розширюється у всі боки, а також догори та вниз. І ось, вже немає ні верху, не низу, а все едине і безконечне...
"
Так от, на початку, згідно з легендою, Апостол Андрій, стоячи саме на цьому пагорбі, з зрубаних дерев поставив перший в історії Київської Русі християнський хрест. На його місці зараз піднімається металевий кований хрест, який ви можете бачите на світлині нижче.
А поруч, неподалік хреста, побудовано О. Бердником каплицю по малюнках Т.Г. Шевченко. Ще в пору написання їм "Мальовничої України". Шевченко зробив ескіз одній із старих козацьких каплиць і хреста, що раніше стояв на ній. Саме за цими єскізами і була зведена старовинна козацька дерев'яна каплиця.
Хрест, що встановлено на каплиці, також відтворений по малюнках Т.Г. Шевченка. На кінцях хреста розміщені сім малих хрестів і півмісяць, що символізує зв'язок із землею-матінкою.
І хоча сама Духовна Республіка фізично не існує, але все ж таки, є намір, створений Богом і втілений через Олеся Бердника в побудові каплиці, яка дає можливість кожному стати громадянином Духовної Республіці раз і назавжди. Зруйнувати простір республіки (яка не є політичним або територіальним об'єднанням) ніщо не в змозі, оскільки вона знаходиться не у фізичному світі, а в наших Серцях і душах...
Тут же поруч стоїть і пам'ятний знак, з якого можна судити про призначення самої Республіки. Зараз модно використовувати релігійну символіку для залучення уваги людей. Але, зображення Пресвятої Богородиці, як заступниці всього людства (якщо точніше - зображення ікони "Знамення") тут не випадково. Вона - не тільки заступниця людства, але і Мати Сущого. Богомладенец Христос же - не тільки одна з іпостасей Бога, але і саме людство, яке потребує Материнському любові.
Хіба можливо зруйнувати те, що створено не фізично, а духовно?
Найчастіше, коли ми перебуваємо на території іншої країни, яка нам подобається, ми стаємо (нехай на короткий час) поєднані з нею. Відбувається якийсь невидимий енергоінформаційний обмін між нами і тим місцем, в якому ми перебуваємо. Ми беремо "від нього" частку його самого і зберігаємо його в своїй душі, а від себе залишаємо частинку своєї душі.
Тут, у цьому місці ми незримо (а частіше, несвідомо), наповнюємо себе духом тієї ідеї, що втілив у життя на тонкому плані співавтор цієї ідеї - Олесь Бердник, і яку підтримують всі наші добрі наміри і тонкі душевні переживання.
І не дарма саме в цьому місці виникла у Бердника ідея створення Центру Духовної Республіки. Це місце саме по собі творче, насичене гармонією природи і людини, з відчуттям в душі дотику величчю Творця.
Але повернемося ж до місця розташування хреста. Існує думка, що саме на цьому пагорбі було поставлено Апостолом Андрієм перший християнський хрест. Нехай сперечаються історики, краєзнавці, релігійні діячі і всі, кому це подобається, про факт того, чи була така подія взагалі і де вона сталось - на пагорбі в Витичіві або на Київських горах. Для нас це не буде мати ніякого значення, оскільки благотворчість місця залежить не від того, хто на ньому був і коли, а тому, що перебуваючи в цьому місці, людина в гармонії стикається з Творцем. Відкриємо ж своє Серце Всесвіту, що нас оточує і нехай світ зовнішній поєднається в нас зі світом внутрішнім. Нехай спокій і благодать перебуватимуть у Серці вічно. Душа пізнає Творця через гармонію природи і простору і навчить розум любити Його, як любить Його сама.
А простір тут дивовижний. Зійдемо донизу на кілька десятків метрів від каплиці з хрестом, і ми потрапимо у дивовижний світ змішаного сосново-листяного бору. По сусідству ростуть і плодові й листяні дерева і сосни в духмяні сонячного світла...
Спускаючись по стежці вниз, ми виходимо на невелику площинку, на якій стоїть зручна дерев'яна лавка.
Вигляд, що відкривається з неї, на перший погляд, звичайний. Але, якщо забути про те, що існує звичний нам світ, і зосередитися на відкритому просторі Дніпра, його далеких берегів, островів, мілин і плавнів, побачити рух води і повітря - все стане дивовижно простим і чудовим. Немов ангел, пролітаючи повз тебе, зачепив крилом. Одна мить - і все змінилося, задихало гармонією і почуттям...
Є тут і інші цікаві місця. Одне з них - гора Красуха, від якої, за переказами і пішла назва села. Колись у давнину на горі знаходилося капище Перуна і горів вогонь. Від цього нібито і пішла назва поселення на березі Дніпра. На скандинавському вогонь означає "віта". Варяги називали Витичів по своєму: Витагольм - вогонь на пагорбі. А це означає, що вогонь горів завжди і до варягів і після них. Отже, назва не може бути прив'язана до вогню, а має більш глибоке значення. Є версія, що і первостолица наших предків-слов'ян Родень десь знаходилася-то в цьому районі. Но, про це не час спілкуватись, тому що Родень - це майже під Канівом, або ж сам Канів...
Ніхто не може сказати, звідки гора Красуха отримала свою назву. Але те, що це пагорб було зроблено вручну - доведений факт. Це навіть можна побачити самостійно, піднявшись на нього та спуститись у бік Днепра, там де можна побачити зсув ґрунту.
Надалі, після хрещення Русі, на горі з'явився скит від Софійського монастиря в Києві. На горі жили ченці, яких там же і ховали. Зараз на вершині Красухи знаходиться невеликий цвинтар.
Навпроти гори Красухи, вище за течією Дніпра, височіє ще один пагорб, на якому стоїть пам’ятний камінь про місце розташування давнього поселення Витичів.
Багато дивного на такій невеликій ділянці придніпровської землі. Але, головне, не в тому, що б все побачити і всюди встигнути, а в тому, що б знайти своє, єдине, індивідуальне сприйняття світу, відчути його і зберегти. І повірте мені, багато років ви будете зберігати те почуття дотику з вічним і прекрасним після відвідування Витичіва. А найголовніше - ви завжди зможете душею повернутися в те місце, яке вразить вас в саме Серце.
Езотерики скажуть: тут сильна енергетика. Це вірно. Вона тут дійсно творча і потужна. Гору Красуха, як і пагорб, на якому побудована каплиця Української Духовної Республіки, можна назвати місцеми Сили. Але слід пам'ятати завжди, що справа не тільки в планетарної енергетиці Землі і в відчутті її в собі.
Дух Святий присутній скрізь. І Він - не лише енергія. Ефірний план, на якому він проявляє себе (відчуття або бачення енергії), є лише однією з площин нашого сприйняття світу. Є й інші плани, в яких Він має властивість проявляється і які доступні для людської свідомості.
Слід пам'ятати, що місце Сили - це в першу чергу місце взаємодії двох першооснов: чоловічого, космічного і жіночого, планетарного. Людині ж, за її готовністю, дається в таких місцях багато від Бога-Отця та Богоматері. Але, дається лише в тому випадку, якщо він просить Їх про це і усвідомлює, що дано йому понад для його ж блага і розвитку, а не для того, що б просто "відчути"...
|
