На околиці Бахчисараю є монастир, що називається Свято-Успенським. Розташований він в ущелині Марьям-Дере - Святої Марії. За переказами, в перші віки апостольської Церкви тут знайшли собі притулок християни, які були змушені для здійснення богослужіння і євангельського віровчення ховатися в древніх печерах і катакомбах. За часів проповіді в Криму святого Апостола Андрія Первозванного в печерних містах жили переважно скіфи, їм апостол і проповідував Євангеліє. Святий Климент продовжив почате ним вчення Христове і залишив після своєї смерті 75 християнських храмів, влаштованих в горах.
Готи, що переселилися в Крим близько 182 року від Різдва Христова, прийняли тут християнство в царювання грецьких імператорів Валеріана і Галлієна. У 323 році, за часів правління Костянтина Великого, у них вже була самостійна єпархія, і єпископ Феофіл був присутній на Першому Вселенському Соборі в 325 році, під актами якого і підписався.
Про перетворення церкви Успенської скелі в монастир збереглися два
 перекази. В одному з них розповідається, що Михайло, пастух мангупського князя (топарха), загнав одного разу своє стадо в нинішній Успенський яр і побачив високо на скелі ікону Богоматері, а перед нею свічу. Уражений дивовижний явищем, він розповів про це людям. Коли звістка дійшла до князя, за його наказом новоявлена ікона була перенесена з висоти в його будинок. Але вранці вона вже знаходилась знову на скелі. Так повторювалося кілька разів, і усі зрозуміли: Богоматері завгодно, щоб ікона знаходилася саме там, де з'явилася, і тому вирішили влаштувати монастир в тому місці, яке ознаменовано було її дивовижним надбанням.
Новоявлену ікону помістили в печерному храмі. І оскільки її побачили 15 серпня, то монастир присвятили Успінню Богоматері. Подія це сталася в другій половині XV століття, коли Крим був захоплений турками і через Успенську святиню християни отримали Божественну допомогу, покрив Самої Богоматері.
Є і друге видання, записане послом московського царя Михайла Федоровича І.Лизловым про явище ікони Божої Матері "Живоносне джерело" в цьому місці на околиці Бахчисараю: "Бысть некогда в оных каменных горах (где ныне стоит скит Успенский) змий великий, людей и скоты пожирающий, и того ради людие от места того отбежавши, пусто оставища; но яко тамо в оно время жили греки и генуэзцы, молишася Пресвятой Богородице, дабы их от оного змия освободила: и тако единого времени в нощи узреша в горе той свешу горящу, идеже немогуща крутыя ради и острыя горы взыти, вытесавша ступени из камени и приидоша тамо, идеже свеща горяще и обретоша образ Пресвятыя Богородицы и свещу перед ним горящу: таможе, близко того образа и змия оного обретоша, мертва разшедшася. И тако радосто бывше воздаша велие благодарение Богоматери, избавившей их от такова зла змия онаго, его изсекши в части, сожгоша огнем. И от того времени жители тамошние часто начаша ходити тамо молитися Пресвятей Богородице, паче же генуэзцы иже в Кафе (Феодосии) жили; не точию же сии, но и татарове велию почесть тому образу воздают".
Детально з історією виникнення ікони "Живоносне джерело" ви можете познайомитися тут.
Ось і ми добралися до древнього печерного міста Чуфут-Кале (Джуфут-Кале або Джуфт-Кале), що розташоване на однойменній горі в околицях Бахчисараю і має древнішу назву - Кирк-Ор (Сорок фортець). Зараз його називають "іудейським" або "караїмським" містом, але насправді це місце має древнішу історію...
У XIII ст. у фортеці жили алани - наймогутніше з племен іранського походження. Займалися вони землеробством, тваринництвом і ремеслом, торгували з сусідніми і далекими країнами. Згідно нинішньої історії, відомий всьому світу король Артур був вихідцем з алан. Але це зовсім інша історія...
На родючих землях довколишніх долин алани вирощували фрукти і виноград. Проте незабаром татарські війська Золотий Орди захопили фортецю: чоловіків-воїнів, як завжди, винищили, решту населення обернули у рабство. Захопивши місто, татари розмістили в ньому свій гарнізон і назвали його по-своєму - Кирк-Ор ("Сорок укріплень"). Належним чином оцінивши фортецю, перший кримський хан Хаджі-Гирей в XV ст. перетворив її в свою укріплену резиденцію, створивши надійний притулок в період боротьби ханів із Золотою Ордою за самостійність.
Після переселення кримських ханів в нову  столицю - Бахчисарай, - Кирк-Ор залишався цитаделлю столиці і місцем ув'язнення знатних полонених. В різний час в тюремних катівнях тут нудилися литовський посол Ліз, польський гетьман Потоцький, улюбленець Івана Грозного Василь Брудною.
За три роки провели в ханській в'язниці російські посли Василь Айтемиров і князь Ромодановський. Але найважчі випробування випали на долю російської воєводи, улюбленця царя Олексія Михайловича, Василя Шереметєва. Двадцять один рік провів Шереметєв у темниці, чотири хана змінилося за цей час в Бахчисараї, однак полонений відмовився купити свободу дорогою для Росії ціною - за нього вимагали міста Казань і Астрахань. Тільки мужність, непохитна воля і любов до Росії допомогли перенести патріоту довгі роки тяжкої неволі. Викуплений у 1681 р. родичами, безпорадним, покаліченим, осліплим старим повернувся Шереметєв на батьківщину.
З середини XVII ст. татари залишають Кирк-Ор; там залишилися жити тільки караїми. Татари вважали їх євреями, тому місто з цих пір стали називати Чуфут Кале, що в перекладі означає "Єврейська фортеця". І караїми прожили тут ще більше двох сторіч.
Після включення Криму до складу Росії караїми оголосили себе її прихильниками, і незабаром царський уряд визнавши, що караїми не євреї, надало їм привілеї, зокрема, дозволив дати їм офіцерські чини в армії. Тепер вони могли жити на всій території імперії.
З цього часу Чуфут Калі став порожніти. Жителі залишали суворе плато і переселялися в Бахчисарай, Сімферополь, Євпаторію. У 1852 р. з Чуфут Калі пішли останні мешканці.
Більш докладно про печерне місто Чуфут-Кале можна прочитати тут. Відвідування Чуфут-Кале платне - 30 гривень з людини.
Наша прогулянка пройде по древньому місту та ми відвідаємо з вами дев'ять місць, мають сакральне значення у взаємодії людини і планети в цілому, яка уособлює собою жіноче начало.
На карті буде видно позначення послідовності просування по точках і їх взаємодію з людиною. Перший трикутник - це земля - материнське лоно і нижній центр людини сполучає у собі 1, 2 і 3 чакри. Другий трикутник - це сама людина і його взаємодія з серцевим (середнім) центром - 3, 4 і 5 чакрами. Третій трикутник - це батько-космос і взаємодія людини з ним, що відбувається через верхній центр, який поєднує в собі 5, 6 і 7 чакри.
Всі ці три трикутника у свою чергу взаємодіють з іншими місцями Сили в Криму, а саме: храмом Сонця, Херсонесом і храмом Христа Спасителя на горі Бойка через Золотий колодязь - Тік-Емпіричну, місцерозташування якого також зазначено на карті і знаходиться нижче і трохи в стороні від Південних воріт фортеці.
Отже, почнемо ми свій шлях від Південних воріт фортеці.
Перший трикутник - нижній поверх тюремний двох'ярусний каземат де раніше містилися невільники (у тому числі і граф Шереметєв), нижній поверх біля садиби другий оборонної стіни й місце, відзначений на карті, як ділянка стіни біля кріпосних воріт Орта-Капу (в цьому місці раніше розташовувалася мусульманська мечеть, а до неї - християнська православна каплиця.
Другий трикутник - усипальниця Джанике-ханим, восьмигранний колодязь біля кріпаків злодієм Уму Капу і сам вхід в кріпосні ворота Орта-Капу.
Третій трикутник - кеннасы карімов (обидві точки знаходяться всередині кеннасы, але вони продубльовані в місці, де знаходиться вхідних дверей в приміщення у кеннасы) і Південні ворота фортеці.
Відвідавши всі ці місця, ми спускаємося вниз через Південні ворота і підходимо до Тік-Кую - Золотого колодязя. Саме через нього, а якщо бути більш точним, біля нього ми отримуємо можливість завершення пройденої програми і вихід на новий рівень свідомості (у кожного він свій:). Саме тут відбувається "перепрограмування" нашої свідомості. Буде дуже добре, якщо ви зможете потрапити в сам колодязь і пройшовши всі 108 метрів спуститися вниз. Але для цього потрібно що би була група не менш ніж з п'яти чоловік. Вартість входу/спуску в Тік-Кую становить 25 гривень.
План Тік-Кую в розрізі
У статті Сергія Прохорова висловлюється думка про період будівництва споруди Тік-Кую з яким можна ознайомитися тут.
|
