Я довго обмірковував, як же ж мені розповісти в одній статті про всі благотворчі місця Сили на Бусовиці або як її ще називають - Бусовій горі в Києві. Що то за гора запитаєте ви? Звичайнагора, якщо не враховувати те, що вона найвищав Києві і того, що на ній знаходиться відразу три православних чоловічих монастирі: Свято-Троїцький Іонинський, Звіринецький Архангело-Михайлівський та Видубицький Свято-Михайлівский.
Усі три монастирі мали раніш тісне відношення один до одного. Спочатку з'явився печерний Звірінецький монастир, потом з числа братії цього монастиря було сформовано й побудовано Видубицький Свято-Михайлівский, а там вже й преподобним Іоной було споруджено за промислом Божим Свято-Троїцький монастир, що нині стоїть на самій верхівці Бусової гори. В наш часЗверинецький й Іонинський монастирі підпорядковані Московському патріархату УПЦ, а Видубицький - Київському патріархату УПЦ. Для мене, взагалі немає відмін між цими двома патріархатами. Вважаю, що пройде якийсь час і патріархи знайдуть між собою спільну мову. Для мене Бог є єдиним, цільним та багатообразним. Маю намір дати пораду і тобі, друже мій, не оцінювати дії церковного священства, а сприймати усе з позиції прояву воля Творця відносно тебе самого та навколишнього світу. Стань спостерігачем того, що відбувається у твоєму житті і керуй змінами тільки тоді, коли зможеш сприймати дійсність не розумом, а Серцем і твої наміри добрі та благі.
Вважаю, що спочатку треба розповісти про місця розташування монастирів та як вони виникли, а потів вже й про інші місця Сили на Бусовій горі розповісти.
Отже, на мій погляд, треба починати з того, що назва гори має відношення до бусів - деревяних лодій. Під Бусовою горою є Бусово поле, де й збирались ці лодії, а на горі жили бусових (корабельних) справ майстри :). А ще в історичних документах візантійських часів є пам'ятка про укріплення Самбатас, місце розміщення котрого й знаходилось на Бусовиці. Саме з неї й починається давня історія Києву...
Та, це вже зовсім інша розповідь. Згадайте мені про неї при зустрічі, якщо побажаєте пізнати для себе що-небудь нове зі старих часів :) А наше завдання на цей час - познайомитись з благотворчими місцями Сили на Бусовій горі. І для цього як завжди доречним буде знайомство з Звіринецьким Архангело-Міхайловським монастиря - самого давнішнього з монастирів Київської Русі, котрий з'явився ще з часів хрещення Русі князем Володимиром. А якщо бути більш вірним, то нам треба побувати в глиняних печерах давнього монастиря, котрий в наш час поширюється та розвивається.
Виник печерний монастир у Бусовій горі задовго до того, як преподобний Антоній, прийшовшиз гори Афонської та подвізавшисьу варязької печері на березі Дніпра де після декількох літ подвижницького життя заснував монастир, що став пізніше Свято-Успенською Київською Лаврою - одною з величніших святинь православного світу. Мало що відомо про Зверінецький печерний монастир, але печери - це одно з місць, де є сенс побувати.
Вони не такі великі як Лаврські печери, але не менш особливі. В них, як і в Лаврських були знайдені мощі, що збереглися до нашого часу. Декотрі голови преподобних Звіринецьких отців мироточать і благоухають. Всі вони знаходяться в печерних келіях, де були знайдені ще в ХVIII ст. та чудом збереглися недоторканими до нашого часу. Було таке, що й в до-совєтський та совєтський час, коли мощі по частках розносились віруючими а також дітьми, що грались в печерах. Бувало й таке, що і в наш час сталася крадіжка мироточивих мощів Андроніка-печерника, румунським монахом у 2011 році, що потім визнавши свою провину у заподіяному, віддав вкрадену святиню монахам Звіринецького монастиря. Але, є ще в Звіринецькому монастирі й давняікона Богоматері з немовлям Ісусом, що має великуцілющу силу.
Попасти на екскурсію в Звіринецькі печери, що проводиться монахами Звіринецького монастирю можливо кожен день, в 13-00 та в 15-00 часів.
З боку вулиці Мічуріна (ділянки 20 та 22): підійти до монастиря в 13-00 або 15-00, пройти крізь ворота, піднятися до металевої двері входу у печери. Якщо там нікого немає, передзвонити за телефоном +38 (044) 285-24-40 та очікуйте на провідника.
З боку Ботанічного саду:
Йдучи за стрілками на карті (орієнтуючись за білим стрілкам на доріжках), пройдіть до до калитки Звіринецького монастиря. Шлях займе 15-20 хвилин. Підійшовши до калитки в 13-00 або 15-00, передзвоніть за телефоном +38 (044) 285-24-40 та очікуйте на провідника.
Але якщо ми з вами підемо спочатку до Звіринецького монастиря, то вийшовши з печер та пройшовшичерез двір храму й піднявшись вище на майданчик, вийдемо до уклінного хреста Звіринецького монастиря. Донедавна біля хреста знаходилась дуже зручна лавка, на котрій можна було відпочити душею та тілом і оглянути панораму Києва, що відкривається у бік Києво-Печерської лаври і Дніпра. зараз її вже мабуть немає, а може цього літа знову встановлять це місце відпочинку.
Позаду цієї лавки біля уклінного хреста був і кущ (вже теж немає), стовбур якого та гілки піддалися генетичній мутації. Цямутація кори зустрічається у рослин, котрі зростають в місцях підвищеної концентрації силового поля. Коротше кажучи, це відбувається коли в цьому місці знаходиться великий вхід/вихід енергії.
В підтвердження того, що на Бусовій горі у Києві є багато місць, де течія енергії дуже велика настільки що її прояв ми можемо бачити на стовбурах, гілках та корі рослин і дерев, буде надано у цій статті далі (опис та фото слідів проявуенергії)...
Ми завжди шукаємо щось, що зможе бути нам у підмогу на духовному шляху, але дуже часто забуваємо що все те, що ми бачимо - лише мала частка дійсності, сформованої нашим уявленням про світу. Це той набір стереотипів, котрий нам нав'язано змалку соціумом, що обмежує наші можливості. Це дійсно так, бо наша реальність існує тільки за проявом нашої уяви. І навчись людина формувати у своїй свідомості нові стереотипи - вона зможе творити нові реальності й змінювати ті, що існують. Всьому цьому можна навчитись, але є одне "але" - розвиток істинної духовності у людині, його віра не в себе, в свої можливості, а в прояв через нього волі Творця. Тільки так людина в наш час може змінити свою реальність, узгоджуючи її з Богом, розуміючи що і бажання людини змінити все і бажання людини вірити в те, що можливо все змінити, а також, можливість внесення змін - все це від Бога, за Його волею створюється. Сама людина нічого не може змінити, як тільки лише за згодою та поміччю Передвічного. Ось і зараз, знаходячись на Бусовій горі, в Національному ботанічному парку, ми знаходимо місця, що благотворчо впливають на стан людини, дуже добре змінюють наше відношення до себе та до навколишнього світу. Лише знаходячись в цих місцях, відчуваючи любов і гармонію в собі, ми транслюємо, поширюємо її як у собі, в своєму внутрішньому світі, так і навколо себе, у зовнішньому світі, котрий змінюється лише тому, що стан любові і гармонії перебуває в цей час в людині. А той факт, що людина знаходиться на цей момент в енергетичному місці, дозволяє їй посилити свій емоційний стан та без зайвих витрат розповсюдити його у зовнішньому світі.
Но, ми знов відволіклись від своєї теми і для того, щоб повернутись до неї знову, згадаємо про те, що піднявшись наверх пагорбу над Звіринецькими печерами біля уклінного хреста, ми вийдемо на територію Національного Ботанічного саду ім. М.М. Гришка НАН України.
Ми виходимо через верхню калитку монастиря й повертаємо наліво. На шляху зайдемо до березового гаю. Я не По пути мы зайдем в березовую рощу. Я не буду описувати якихось конкретних "особливих" місць. Вже те, що ми знаходимось на Бусовій горі - дуже важливе. Залишимось на якийсь час у цьому березовому гаю...
Звернувши з алеї на галявину посеред березового гаю (галявина Рубцова), прогуляйтесь по ній до беріз. Вам необхідно бути лише в спокійному стані, повністю розслабленим. Все, що вам треба - це бути у гармонії з собою. Якщо ж ви не перебуваєте в цьому стані - увійдіть до нього, налагодить його, немов музикант налагоджує сій музичний інструмент за звуком камертона. Хай цім камертоном буде ваше бажання перебувати в гармонії з оточуючим вас світом дерев, рослин та простору, співом птахів, ароматів квітів і трав (відносно того, в кому періоді ви перебуваєте в саду :). Все, що вам треба - стати єдиним з усім світом, хай хоч на мить, та запам'ятати, зафіксувати в собі, своєму Серці цю мить. Якщо ви знову і знову зможете увійти у цей стан - буде лише тільки здорово. Перебувайте в ньому стільки, скільки забажає ваша душа, не зважаючи де ви знаходитесь.
Війшовши з галявини та зрушив далі по алії, ми підемо з вами у бік Видубицького монастиря. Є на самому краю саду невелика галявинка, на якій стоїть дерев'яна лава, на котрій можна відпочити та й оглянути (частково) територію та будови Видубицького монастиря.
Від неїможна відправитись як в Видубицький монастир, так і далі, по території Ботанічного саду. Вийшовши знову на алею, ми підемо далі і відвідаємо чергове надзвичайне місце, котре не залишить нікого байдужим в будь яку пору року, особливо в травні, коли все цвіте і пахне навесні. Знаходиться воно між Видубицьким та Звірінецьким монастирями. Це - бузковий сад, який знаходиться на одній силовій лінії між вказаними монастирями, на котрій також знаходиться й березовий гай.
Це істинно чудове місце. Але, подивимось на бузкові дерева не коли вони у квітах, а коли їх стовбури взимку та навесні оголені і відкриті погляду відвідувачів. Людині, що не має відношення до вивчення місць Сили та аномальних зон на дерева та рослини, неможливо здогадатись, чому стовбури багатьох дерев ми можемо бачити м'яко кажучи дивовижними.
Нижче надані фото бузкових дерев Ботаничного саду. Багато молодих дерев, але, но не меньш і старих, по стовбурам та гілкам яких не тяжко запримітити присутність силової аномалії цього місця.
Ми бачимо на фото, що стовбури та гілки мають закручено в один або в іншій бік. Це і є прояв аномалії на самих деревах. Мені дуже подобається бузковий сад, в якому є й лави, на яких можна відпочити. Там дуже тихо та заспокійливо. Звідси можна відправитись якдо Свято-Троїцького собору Іонинського монастиря, або у храми Видубицького монастиря.
В двох словах розповім про те, що і чому відбувається з деревами в таких місцях. так от, нам відомо, що наша планета - жива істота. Як і тіло людини, тіло планети пронизано багатьма енергоканалами. За своїм впливом і якостями, енергії різняться між собою. Існує більше 20 енергомереж різного типу. Ми їх можемо відчувати та іноді бачити, а рідше за все - усвідомлювати. Але, там, де у цих мереж розташовані вузлові з'єднання (перетини ліній), проявляються різні властивості аномальних зон або місць Сили, звані нами по іншому. У цих місцях відбувається те, що я називаю "диханням планети". У таких точках виникає сильний висхідний або спадний енергопотік. У деяких місцях в силу накладення декількох енергомереж потік може бути дуже сильним (швидкість і радіус дії) і одночасно висхідним і спадним (з інтервалами).
У тих місцях, де стовбур дерева закручений за годинниковою стрілкою переважно присутнім є енергопотік спадний (чоловічий, космічний), а де стовбур дерева закручений проти годинникової стрілки - висхідний (жіночий, планетарний). Так же можна орієнтуватися по траві і наземним сланким рослинам, які мають вусики і подовжене листя у формі стрілок і теж мають властивість закручуватися в ту чи іншу сторону в міру впливу на рослину переважаючого в даному місці енергопотоку.
До речі, цей кримський крокус, що ми бачимо на світлині, було сфотографовано мною на одному з Балаклавськіх пагорбів, що мають подібну аномалію, як і в Київському Бузковому саду. Довгасті листя-стрілки крокусу завиваються в різні боки. Є й інші світлини різного роду рослин з місць Сили Криму і України, але ми тут не для того, що б вивчати вплив енергії на матеріальний світ, а для того, що б зрозуміти, що за допомогою цієї енергії ми більш ефективно можемо розвивати свою свідомість для подальшого духовного вдосконалення. А вдосконалення наше полягає в малому: бачити світ таким, який він є; приймати його таким, який він є, і любити його таким, який він є, не дивлячись ні на що і не шкодячи ні собі ні іншим, довіряючи своє життя і свій Шлях пізнання Творцю, бо лише Він знає істинний Шлях наших душ.
З бузкового саду ми з вами вирушимо до місця, на якому відбулася подія, що вплинула на виникнення Свято-Троїцького Іонинського монастиря.
Про те, що гора ця - місце особливе, казали в народі з давніх давен. То бачили на ній стовпи вогню до неба, то великий розлив води - «не біжить і стоїть стіною в півтора аршини на одному місці». А в спогадах своїх преподобний Феофіл Київський (+1853), розповідає про те, як, проїжджаючи з Китаївої пустині у Лавру, його бичок зупинився на Звіринецькій горі, як укопаний. «Бути тут великій святій обителі», - прорік тоді преподобний Феофіл. Так і сталося: преподобний Іона будучи на горі побачив у стовпі вогню Божу Матір із сонмом святих. Володарка торкнулася голови його і сповістила, що прийшла відвідати це місце, Сином Її спрадавна вибране, а після Владичиця відступила і стала невидимою, залишивши на снігу сліди своїх Пречистих стоп ...
