Якби в книзі рекордів Гинесса фіксувалися міста з найбільшою кількістю імен, Старий Крим, напевно, був би одним з претендентів на попадання в це популярне видання. Найбільш дійшлі дослідники історії цього міста налічили близько двадцяти його імен. Причому, що зустрічається не так вже і часто, одночасно існувало декілька назв цього населеного пункту.
Мають місце і версії про існування міста на території нинішнього Старого Криму, які, через відсутність достовірних підтверджень, слід віднести до категорії легендарних. Античні греки тут розташували місто Карею, цю версію в XVIII столітті підтримав шведський історик Йоганн Еріх Тунманн у своїй праці про кримські держави. Старогрецький астроном Птолемей згадує це місце під ім'ям селища Таз. У пізніші часи з'являються інші варіанти: Карсан-поліс (V століття), Газарат - у середньовічних вірмен. У XIX столітті І.М.Муравйов-апостол, що прославився перекладами античних авторів і батьківством трьох декабристів, вирішив, що на місці Старого Криму колись знаходилося місто Киммеріон. Ця принадно-романтична версія була не так давно спростована, коли античне місто Киммерік було виявлене на південному березі Керченського півострова. Легендарні міста Біон, Тазос і Фулли шукали на старокримській землі історики Ю.А.Кулаковський і В.В.Латишев.
Зробивши лінгвістичне препарування слова "Солхат", російський професор-філолог А.С.Пулермогог дійшов висновку, що на праслов'янській мові це слово означає "Будинок Сонця" або, якщо дослівно, "Сонячна хата". Що ж, будь-яка версія має право на існування, тим більше що і дорослим іноді подобаються казки.
Особлива заслуга в з'ясуванні колишніх імен міста належить Петру Івановичу Кеппену (1793-1864 рр.), академікові Петербурзької Академії Наук, відомому бібліографову, етнографову, статисту. Вивчивши величезну кількість історичних джерел, учений зібрав усі назви Старого Криму, що зустрічаються там: від сумнівної древньою Карей (за версією історика І.Тунмана) - до Левкополя. У списку П.І.Кеппена виявилося 21 ім'я міста, останнє ж, - Старий Крим - було двадцять другим! Свою титанічну працю учений узагальнив у виданій в 1837 році "Кримській збірці", матеріали якої стали складовою частиною першої "Етнографічної карти Росії" (1851 р.) - фундаментального статистичного дослідження.
Складно сказати точно, коли селище на місці нинішнього Старого Криму переросло в місто, та і чітко обумовлених критеріїв для отримання такого статусу в середньовічний період ми не маємо. Тому називатимемо Старий Крим середини XIII століття, - а саме в той період з'явилися перші достовірні письмові джерела про нього, - населеним пунктом.
Найчастіше вживалися дві назви: "Солхат" і "Крим". Топонім "Солхат" уперше зустрічається в єврейському джерелі 1241 року. Це ж найменування згадується в різних формах ("Сурхат", "Суркат", "Сургат", "Соргат", "Солхад", "Солкат") в середньовічних генуезьких, вірменських і навіть іспанських документах. Історична хроніка сельджуков "Сельджук-наме", написана в XIII столітті, налічує 5 форм топоніма "Солхат".
Історична довідка. Сельджуки - гілка племен тюрків-огузов, названих на ім'я їх проводиря Сельджука. У 970 році він разом зі своїми наближеними прийняв іслам. Цим же ім'ям називається і створена їм в XI столітті тюркська династія сунніта. У XI столітті Сельджуки завоювали частину середньої Азії, велику частину Ірану, Азербайджану, Курдистану, Ірак, Вірменію, Малу Азію, Грузію і інші території. Найбільшої політичної могутності Сельджуки досягли при султанові Мелік-шаху (1072-1092). У тому ж XI столітті держава Сельджуков стала розпадатися на окремі султанати.
|
