Як все ж таки мало ми знаємо про свою історію. Приміром, пишаємося тим, що маємо відношення до однієї з найбільш древніх культурних цивілізацій, що виявлена Вікентієм Хвойкою і названа Трипільською по назві села Трипілля, що в Київській області. Але, мало хто знає про село Буша (наголос на другий склад), що знаходиться неподалік від Ямполя, на кордоні Вінницької області та Молдови. А там варто побувати не тільки історикам і археологам, але і тим, хто шукає свій шлях пізнання світу і гармонії в ньому.
Цікаво це місце в першу чергу своїм давньослов'янським скельним храмом. З недавніх пір етноісторія стала популярна в нашому суспільстві і на ґрунті цього стало поширюватися багато інформації про різні археологічні знахідки епохи Трипільської цивілізації на території України. Усе це ще мало вивчено, але кілька років тому в Буші був створений і в даний час активно розвивається музей Трипільської культури, на мій погляд, найцікавіший серед тих, що мають можливість існувати в наш час. Та й саме село Буша унікально вже тим, що в його центрі є присутнім злиття відразу трьох річок: Бушанки, Сухої Бушанки і Мурафи.
Взагалі Буша виглядає приблизно так: їдеш по рівнині і несподівано перед собою ти бачиш величезний яр, в якому сховалися будинки. Виявляється, таких ярів в Буші декілька, тому, практично все село немов заховано від людських очей в них. І, якщо ти не знаєш про цю особливість поселення, то для тебе стає повною несподіванкою те, що посеред рівнини є гори навпаки.
Варто згадати і самі бушанські будинки. Вони цікаві тим, що всі побудовані з глинозему та оздоблені певним орнаментом - косими пересічними лініями. Усе це робилося і робиться вручну і технологія звичайно ж не забута. Ніде більше по Україні мені не доводилося бачити щось подібне, але дуже схоже бачив все ж в Криму.
Кримські печерні міста були побудовані не в наш час. Зроблені вони були троглодитами - жителями гірського Криму, що використали камінь не для споруди, а для облаштування в монолітній кам'яній породі печер природних помешкань. Потім вже з'явилися і готи, і татари, і православне чернецтво, що використало після закінчення багатьох століть обладнані печерні міста під свої потреби. Так от, в печерах кримських добре видно насічку подібного типу (пересічні нахилені лінії) всередині самих печер. Є думка, що це робилося з точки зору прив'язати свідомість людини до образу світоустрою, тому подібна насічка нагадує будову квітки соняшника, точніше будову зростання його насіння в квітці. Точно така ж насічка присутня і на стінах бушанських будиночків, тільки зі зворотної, зовнішньої сторони, більш схожа на захисну сітку.
 По суті, навіть описати в одній статті все те, що можна виявити в Буші - само по собі не просте рішення. У Буші є: музей Трипільської культури, найбільша в Україні виставка кам'яних фігур сучасних майстрів, статуї яких по більшій мірі відповідають нашої етнокультурі, є старе козацьке кладовище цікаве не похованнями, а своїм місцем розташування, є скельний храм, вартий окремого опису, є Гайдамацький яр протяжністю 6 км, що за своїми характеристиками відповідає Великому каньйону Криму (я маю на увазі не геологічні характеристики, а енергетику самого яру), є кілька джерел з такою водою, яку ви ніколи і ніде більше не зустрінете, притому, що вода ця не просто має цілющі властивості, а вона чудотворна. Знаєте. Є святі місця і святі джерела і найчастіше такі святині прив'язують до православ'я.
Так от, Буша - це за своїми характеристиками не просто найдивовижніше місце, а місце святе і все, що в ньому є - теж святе, але святе не пізнання його, а усвідомлення. Там немов увесь простір насичений гармонією і Любов'ю. І я бачу Бушу як лоно матері, в якому дозріває плід, народження якого буде для неї щастям.
Я люблю, буваючи в Буші, просто гуляти. Приїжджаючи в Бушу, йду вздовж русла річки Мурафи вгору по її течії. Протікає вона по широкому яру, скелі якого стирчать кам'яними виробками минулого століття, в яких можна виявити і до ідеальної гладкості, оброблені кубічної форми камені величиною приблизно 3х3х3 метра. Ніхто раніше не звертав на них уваги, не звертають і зараз. Там стільки всього цікавого і дивного, що такі знахідки просто губляться серед іншого. Одне можу сказати точно, що ці кам'яні куби не мають відношення до нашої цивілізації і самі по собі з'явитися не могли. Те, що є в кам'яних розробках - цілком відмінні від цих кубів.
Вдивіться уважно в структуру частинок, з яких утворений камінь. Нічого не нагадує? Вірно, це кварц, і в досить великих частинках. І як ви думаєте, на порожньому місці стоїть Буша?
Долина річки Мурафи в цьому місці - тиха, спокійна і досить широка. М'яка трава стелиться під ногами, а велика кількість глоду соковито прикрашає вигляд місцевих скель. Тиха і спокійна неширока річка несе свої води в центр Буші, де з'єднується з ще двома.
Гайдамацький яр варто описати окремо і приділити йому трохи більше уваги. У каньйоні Гайдамацького яру протікає інша річка - Бушанка. Вона бере початок у глибині каньйону і протікає по всьому яру, утворюючи велику кількість малих і великих ванн. Якщо хто бував у Великому каньйоні Криму, то опинившись у гайдамацькому яру, йому буде несподівано приємно усвідомити, що енергетика цього місця в точності відповідає енергетиці Великого каньйону Криму.
Є тут і кілька джерел, знаменитих своєю цілющою водою, є і кам'яні статуї, яким поклонялися ще в прадавні часи уличі, що мешкали тут. Не складно побачити в скельних формах величезних розмірів зміїні голови і тулуби, що простягнулися по всій довжині каньйону. Є тут і залишки льодовикового руху скель, які утворили глибокі і хитромудрі борозни і фігури в кам'яних нашаруваннях каньйону. Але все це краще бачити своїми очима і доторкнутися своїми руками, ніж намагатися уявити собі все описане вище...
Але, не завжди і не всім потрібно це, той, хто повинен буде стикнутися з цією природою і її історією - той завжди отримає таку можливість, бо світ наш формується нашими намірами, але при узгодженні їх з Творцем. Тільки у такий спосіб можна отримати те, про що мрієш...
Є в Гайдамацькому яру і Перунова печера - скельний напівзасипаний піском храм, в якому проводилися треби божеству. Розташований він в досить активній зоні, емоційне сприйняття якої різко відрізняється від усіх інших місць. Раджу не прагнути потрапити всередину цієї печери, тому що знайти там нічого не вдасться, а ось подальший емоційний настрій може бути не завжди спокійним і гармонійним.
Взагалі, якщо торкнутися теми знаходження в гайдамацького яру, то з точки зору езотерики це місце сприятливе для проведення внутрішнього очищення від надлишків енергоінформаційних програм, вкладених в підсвідомість людини соціумом, навколишнім його суспільством і перебуваючи в яру дуже легко і ефективно відбувається очищення свідомості і енергоструктури людини. Саме з цієї причини я і порівняв цей каньйон з Великим каньйоном Криму, бо і там і в описаному вище місці людина проходить стадію очищення і лише після цього має можливість заповнити свій внутрішній потенціал, перебуваючи для цього в скельному давньослов'янському храмі з барельєфом. Саме про цей скельний храм ми далі і поведемо розповідь.
 На березі річки Бушанки, неподалік від будівлі музею Трипільської культури та Замкової гори і знаходиться т.зв. Бушанський скельний рельєф. Точна дата його створення невідома, тому датують його і І-ІІІ та ІІ-V століттями. Належить до часів язичництва, пов'язаний з творчістю давніх слов'ян. Печерний храм виявлений в 1883 р. істориком, археологом і етнографом В.Б.Антоновичем.
Сам пам'ятник розташований в скельній щілині на правому березі річки Бушанки, його довжина 10, висота 1,4, ширина від 0,7 до 2,2 м. Головною художньо-ідеологічною домінантою його оформлення є висічена на одній з подовжніх стін унікальна рельєфна композиція. Стиль зображення схематичний. На протилежній стіні висічені вензель і написи. В будь-якому випадку, ця пам'ятка унікальна. На рельєфі зображено безлисте дерево, на одній з гілок якого сидить півень. Під деревом навколішки стоїть людина з молебними складеними руками. За нею стоїть величний олень. В центрі композиції, зверху, між рогами оленя і гілкою дерева - прямокутна рамка, в якій ще в кінці XIX століття простежувався напівстертий напис, що пояснює сюжет пам'ятки. Площа цього напису має такі ж сліди вивітрювання, як і весь рельєф. Займає напис не яке-небудь випадкове, а почесне місце. Так що немає сенсу вважати його неодночасним з самим рельєфом. В.Даниленко зробив реконструкцію напису: "Азм єсмъ Миробог жрець Ольгов". Повністю не передаватиму увесь текст опису даного рельєфу і самого храму в одній з наукових статей, дам тільки посилання на неї. Кому буде цікаво - той відкриє і прочитає. А я краще повернуся до опису самого скельного храму та його внутрішнього простору.
 Не приводитиму переказ всього, що можете почути від екскурсовода при відвідуванні цієї печери-святилища, розповім коротко про те, що місце це досить таки цікаве з езотеричної і релігійної точки зору...
Є в храмі дві частини. Одна - так би мовити громадська. Цей барельєф, який ми можемо бачити на знімку - частина храму громадська. Напроти нього є кам'яна стіна з поличкою, на яку цілком ймовірно і клалися пожертвування прихожан.
Але, є в печерному храмі і сакральна його частина. Не можу сказати, якої думки про неї інші відвідувачі, але я допустити помилки не можу, тому опишу її вплив.
Вона не видна на знімку і якщо увійти в храм, то вона буде ліворуч посередині. Вузький прохід з нішею ліворуч і великою нішею прямо. Коротко: енергопотік відбивається від кам'яних стін і створюється враження, що ти насичуєшся ним всім своїм єством...
Стан - немов ти знаходишся у величезному колодязі або в циклопічних розмірів дольмені. Саме так "працюють" кримські дольмени, про які можна довідатися тут.
Є й інші примітні особливості в цій місцевості. Багатьох вабить до себе старе козацьке кладовище. Але, насправді, куди важливіше вершина гори, на схилі якої знаходиться це кладовище. Для любителів лабіринтів на вершині є один з них, нехай і сучасний, але робочий. Не важливо, коли він був складений, важливіше, що він може надати допомогу. Правда, він викладений не за правилами лабіринтобудови, але на то вони є ці правила, що б міняти їх. Орієнтир - телевежа.
А якщо придивитися до дерев, що ростуть неподалік від скельного храму, то й зовсім стає дивовижним все, тому що їх стовбури самі за себе говорять про те, що вони знаходяться в зоні впливу сильного енергополя. Подібні приклади дерев можна бачити в Київському центральному Ботанічному саду, опис якого можна знайти тут.
 
Багато чого ще є в Буші, і виставка під небом кам'яних скульптур, серед яких можна бродити вічність, вбачаючи в них кожного разу все нове й нове, вранці - одне, вдень - інше, а увечері - третє. І обереги з каменю, оставлені досі і тs, що стоять багато століть у дворах села, і будиночки, аналогів яким немає на всій Україні. Тільки це потрібно БАЧИТИ, а не мріяти бачити. Тому, можу на всяк випадок дати вам номери телефонів де поселитися: Надія Борисівна (+38 098 3958963).
Ну, а ті, хто ризикне виїхати зі мною, зможуть відвідати у комплексі з цим місцем Сили і інші місця Сили і отримають можливість ще й усвідомити себе в існуючої дійсності)))
|
